Лесик Omodada (Musicians Defend Ukraine): Прийшов час допомагати українським музикантам
Сьогоднішній наш співрозмовник — не лише людина-оркестр, але й власник студії, що її без перебільшення можна назвати одним з культурних осередків нашої країни, а також і активний волонтер, який забезпечує колег-митців, котрі зараз на передовій, необхідним побутовим спорядженням. Про ці різні грані діяльності Лесика Omodada і поговоримо.
Басист у інді-поп тріо Tik Tu, гітарист та вокаліст дуету Omodada Gee. Власник тернопільської студії звукозапису Шпиталь Рекордс, що працювала з Jamala, Nameless, Пиріг і Батіг, Postman, Elephant Opinions, Паліндром та іншими. Один із засновників благодійного фонду Musicians Defend Ukraine.
Musicians Defend Ukraine
Лесик — один із засновників благодійного фонду Musicians Defend Ukraine, створеного українськими культурними організаціями Шпиталь Рекордс, Love'n'Joy та kontrabass promo. У межах цієї ініціативи кошти збирають на потреби представників музичної індустрії, які знаходяться в зоні бойових дій, активно займаються волонтерською та гуманітарною діяльністю.
— За вашими спостереженнями, на фоні теперішнього часткового спаду активності донатів у загальні організації створення більш вузькоспрямованих, які ґрунтуються фактично на певних спільнотах, у котрих усі (або принаймні більшість) одне одного знають, тому й активніше підтримують, наразі є ефективнішим?
— Наш фонд займається конкретно допомогою музикантам і всім, хто задіяний у культурній сфері, а зараз воює на фронті, власне своїх колег по цеху. Ми із самого початку на це й робили ставку. Такий певний експеримент був: наскільки ця ідея спрацює. І вона дійсно отримала відгук багатьох митців в Україні. Зараз наше завдання — поширювати ідею фонду й залучати митців з усього світу.
Для цього ми з гуртом Love’n’Joy поїхали в тур Європою й були два місяці в ньому. Там по радіо й телебаченні на провідних каналах давали інтерв’ю й розповідали про фонд. Уже чекаємо статті в найбільших світових музичних журналах, наприклад "Kerrang!". Багато митців долучається із Заходу, і, сподіваємося, буде ще більше. Ми поширюємо такий меседж, що власне зараз прийшов їхній час теж допомагати українським музикантам і колегам по цеху.
Ось тут описана процедура виїзду за кордон музикантів-чоловіків на основі досвіду гурту Love’n’Joy.
— Крім власне практичної допомоги музикантам з побутовим спорядженням, ви також, наприклад, створили плейлист їхніх треків. Чи спонукає теперішня діяльність цих артистів ознайомлюватися з їхніми композиціями?
— Чесно, я навіть не думав про це в такому ключі. Ми створили гугл-форму, де будь-хто з музичної сфери може подати заявку на потреби для проведення успішних бойових дій: і бронежилети, дрони, і тепловізійне бачення тощо. Зброю ми не купуємо, але будь-якими девайсами для самозахисту, тактичної розвідки забезпечуємо. Ну й паралельно робимо збірки-компіляції музикантів, які зараз на фронті, готуємо та поширюємо на європейські радіостанції мікси. Також інші наші колеги проводять концерти.
Думаю, після нашої перемоги фонд працюватиме далі, тому що буде напрацьований певний соціальний капітал і можна його якось спрямовувати на розвиток музики в цивільному форматі.
Плейлист також доступний на Youtube Music
— Щодо європейського туру з Love’n’Joy. Розкажіть, які настрої зараз за кордоном стосовно ситуації в нас, які думки вам найбільше запам’яталися, чи ще можна почути оті злощасні слова на кшталт "конфлікт", чи вже (нарешті!) усі розібралися й називають війну війною?
— Ми відіграли багато концертів, паралельно я ще проводив майстер-класи в німецькому державному проєкті, і закінчився він у місті Ерфурт на фестивалі єврейської музики. З усіх можливих рупорів поширюємо інформацію про фонд. І наразі вийшло купити два позашляховики. Ось те, що ми власне нашим туром змогли забезпечити з потреб музикантів на фронті.
Дуже цікаво спостерігати різні реакції в різних країнах. Я помітив: що менше місто, то більше люди зацікавлені, співпереживають і активніше купують мерч, донатять. Це якесь таке правило, яке от у цьому турі вдалось побачити. У Франції ми познайомились з багатьма людьми, які особисто підходили й розповідали про свої ініціативи. Наприклад, син з батьком — бізнесмени й вони закупили 30 автомобілів швидкої допомоги української та направили на кордон. Чи в Німеччині познайомились з тепер хорошим нашим другом, який разом зі своїм батьком щотижня возить гуманітарку на тисячі євро. Багато таких приватних ініціатив, приємно це чути й бачити. Є, звісно, люди, які не дуже в контексті. Ми на концертах стараємося їм про це розповідати, у такий спосіб виконуючи свою місію. Десь це має більший відгук, десь люди спокійніше ставляться. Нам тричі в різних місцях надавали безкоштовно в користування туровий транспорт. Багато хто дійсно допомагає там.
— Цікаво, що в менших містах... Як воно так пов’язано?
— Так думаю, що в менших містах тісніше ком’юніті людей. Вони, мені здається, більш емпатійно переживають якісь моменти, більш уважно. У якихось великих містах, до прикладу, коли ми грали в Парижі чи Берліні, у Європі дуже велика кількість інформації, гуртів, узагалі всяких соціальних ідей, контекстів і таких концертів. Люди, можливо, менш уважно вже сприймають, бо це губиться в загальному потоці. Коли ми приїжджаємо в маленьке містечко, скажімо, у Франції, то бачимо, що люди завчасно за кілька днів уже порозвішували логотипи нашого фонду, зробили для нас стилізовану коробочку на донати, збирали кошти, наприклад у виставковій залі, потім на концерті ще. Ну тобто якось проявляли більше власну ініціативу, і це дуже приємно та круто.
У турі з Love’n’Joy Лесик був сесійним музикантом
Шпиталь Рекордс
Лесик — власник відомої своїм затишком, підтримкою української інді-сцени та супроводом багатьох освітніх проєктів тернопільської студії звукозапису Шпиталь Рекордс, що працювала ще й з Jamala, Nameless, Гич оркестр, Пиріг і Батіг, Lemko Bluegrass Band, Torban, Postman, Our Atlantic, Tvorchi, Макс Пташник, Blooms Corda, Secret Forest, ImagoJazz, BRAT, Dreadnought in the Pond, Reiva, Elephant Opinions, Паліндром та іншими. Записатися на студії одержували можливість і переможці Koza Music Battle. Також Шпиталь Рекордс був одним з пунктів фестивалю "Інтерсіті".
— Студія фактично стала домівкою для дуже багатьох хороших проєктів, зокрема й ваших. Загалом працюєте з музикою дещо схожої стилістики. Водночас до вас звертається і Джамала, і левова частина українського інді. Як зазвичай відбувається початок співпраці з музикантами? Ви часто говорите про те, що просто робите все, бо вам це подобається. А чи не відчуваєте ви свою певну культурну місію? Чи частково не керує вами бажання заповнити локальний мистецький вакуум?
— Так, у принципі. Щастить, що власне самі гурти звертаються для роботи в студії. Скажімо, це все, що має певне зерно експериментальності, актуальності. Якось усі ці музиканти знаходять мене, або якщо ми десь були знайомі на концертах, то хтось хоче приїхати спробувати попрацювати разом, приїжджає ще, і так воно відбувається. Часто це однодумці й мені їхня музика дуже подобається. Та й ще до початку роботи можна поспілкуватися, послухати якісь приклади й зрозуміти, чи нам в одному напрямку, чи реально нам конкретному артисту допомогти покращити його саунд, вдало записати, чи краще порекомендувати когось ще. Бо я завжди за результат, не заради фінансової вигоди, тільки якщо він буде дійсно хороший, тоді ми працюємо.
Студія зробила ще багато державних замовлень, наприклад серія мультфільмів "Книга-мандрівка. Україна", яка зараз є в шкільній програмі. Також ми в Тернополі, та й не тільки там, проводимо концерти, фестивалі, наприклад, "Ехо Парія" планується в серпні. Що приємно, що капітан кораблів та ті, хто нам орендує звук, будуть робити це безкоштовно й усі кошти підуть теж на потреби фонду.
Серія концертів "Ехо Парія" відбувається на пароплаві, який курсує Тернопільським ставом.
— Можливо, запитання, яке не дуже на часі, але завжди цікавило, як відбувається інтеграція музики в різноманітні комерційні рекламні й державні проєкти? Поділіться, будь ласка, трохи своїм досвідом. Наскільки реальною та поширеною практикою може бути така взаємодія з якісною інді-музикою?
— Щодо комерційної діяльності, то в мене особисто, у студії є досвід купівлі прав на використання музики в рекламі. Чесно, спеціально для цього ми нічого не робили. Це відбувалося так, що компанії, які знімають рекламу для тої чи іншої фірми, самі просто зверталися, мовляв, от ми хочемо вашу пісню, давайте. Ну й це супер варіант. Я знаю багато інді-музикантів, до яких зверталися за правами на пісню, як ось Postman. Це класні кейси, але так щоб сказати, що для цього треба робити, крім того, що писати музику й старатися популяризувати її, виступати з нею, то більше, на жаль, не знаю, чи зможу порадити.
А щодо державних проєктів, то багато різних історичних, мистецьких, освітніх проєктів було реалізовано з Українським культурним фондом. Зверталися люди, які вже мали певні ідеї, запрошували нас у свою команду. І ми спільно працювали над якимось ґрантовим проєктом, який держава фінансувала. Усі вони доволі успішні та вдалі кейси. Я дуже щасливий, що це відбувалося, сподіваюся, після перемоги такого буде тільки ще більше. Зараз усі ті проєкти дуже допомагають в організації власне вже нашої волонтерської роботи та концертів за кордоном, зв’язків із залучення інформації про ситуацію в Україні, тому воно якось усе разом складається в такий позитивний пазл.
Власна творчість
У минулому Лесик — ударник гурту Los Colorados, а також гітарист і вокаліст Echo Gardens та інших проєктів. Зараз він є басистом інді-поп тріо Tik Tu, а ще гітаристом та вокалістом дуету Omodada Gee. Також він — автор сольного нео-психоделік проєкту Omodada, спільний з Tik Tu трек "All My Gods" якого потрапив у американський чарт "Топ 20 за 2015-ий рік" журналу "Stereo Ambers" та в британський чарт відомого блогу "The Sound of Confusion". Має у своєму творчому доробку спільні треки з Ніною Гаренецькою (ДахаБраха), Zapaska.
— Можете поділитись якимись новинами чи просто задумами з життя Omodada Gee, Tik Tu, інших проєктів?
— Ну, у зв’язку з війною ці проєкти заморожені, тому що Олександр Пахомов з Omodada Gee зараз із сім’єю виїхав до Нідерландів, там живе та працює, у нього троє дітей, Наталка Багрій з Tik Tu теж за кордоном зі своєю дочкою. Наразі ми спілкуємося тільки онлайн і щось планувати важко. Хоча оце на польському лейблі вийшов новий ремікс пісні Tik Tu "Король птахів" відомого норвезького діджея Rune Lindbaek разом з англійським Robin Jackson. Кошти, які будуть виручені з цього релізу, знову ж таки, як і вся наша увага зараз, спрямовуватимуться на фонд.
Лайв-запис Omodada Gee
— Ваша творчість базується на поєднанні сучасної музики з фольклорними мотивами. Також це характерно для багатьох проєктів, з якими ви працювали в Шпиталь Рекордс. Зараз можна спостерігати підвищений інтерес до цієї ідеї, напевно, до неї звертатимуться ще більше найближчим часом. Можете узагальнити, на ваш погляд, рецепт актуального звучання такого поєднання?
— Загравання з фолькмузикою — дуже суб'єктивна річ, насправді. Важко якось описати це словами. Мені здається, що ті проєкти, над якими ми працювали, варті уваги й багатьох слухачів. Для прикладу, минулого року записували Slavalachia — гурт, який складають музиканти з Америки, Білорусі та України. У їхньому альбомі всі три течії традиційної музики різних країн перетнулися в одній точці. Зараз ці музиканти роблять багато концертів за кордоном для допомоги Україні. Тому тепер рупор фолькмузики чи дотичної гарно працює для нашої культури та перемоги.
Musicians Defend Ukraine у соцмережах:
https://linkpeak.io/l/defendukraine
Лесик Omodada у соцмережах:
https://www.facebook.com/lesikomodada
