G.Inc: Можна поєднувати непоєднуване
G.Inc — молодий дівочий стоунер-гурт, який протягом короткого проміжку часу привернув увагу музичної спільноти своєю непростою, та цікавою музикою. Ми обговорили їхнє бачення жанру і стилю, виступи на "Файному Місті" та інших фестивалях, а також локальне культурне життя Чернівців.
Заснований у Чернівцях 2023 року бас-гітаристкою Анною та ударницею Катериною, до яких згодом доєдналася вокалістка та діджейка Ганна. У дискографії наразі один мініальбом "Deviations".
На запитання відповідала ударниця гурту Катерина.
— Почнемо з краю. Які у вас враження після виступу на фестивалі "Файне Місто"?
— Враження, щиро — неймовірні. Величезна кількість цікавих артистів, ще більше яскравих людей. Навіть майданчик для Underground сцени був оснащений на найвищому рівні, а всі люди, що виконували свою роботу на фестивалі, як-от: звукорежисери, бармени та охорона — окрім професійності, відзначилися для нас своєю привітністю. Це не може не тішити.
Не очікували, що прийде так багато народу о 12-ій дня! Зала була достатньо забитою, багато знайомих та ще більше незнайомих облич, а фідбек після кожного твору був ну дуже яскравим. Взаємодіяти з публікою було надзвичайно приємно.
— Розкажіть, будь ласка, як загалом ви туди потрапили?
— Банально, в один день нас просто покликали.
Виступ гурту на фестивалі "Гук" у Львові. Фото — Ольги Климук.
— У вас суто дівочий колектив. Чи це склалося випадково, чи вам комфортніше, чи такий задум тощо?
— Гурт почався як дует драмів та басу, суто жіночий, що випростався з довготривалої близької дружби. Це з того розряду стосунків, де ти не боїшся показувати себе з різних боків, вносити щось нове, мова тут однозначно йде про комфорт.
Оскільки цей проєкт від а до я експериментальний, не хочеться обмежуватись класичним набором інструментів, що використовуються для написання матеріалу. Проте в нас не було на меті зробити суто жіночий колектив чи акцентувати на цьому. Ми відкриті до співпраці із чоловіками, сумісні виступи — то завжди круто, і надалі цього хотілося б мати більше. То обмін ресурсом та розширення світогляду.
— Ви граєте стоунер, до якого примішуються елементи насамперед прогу та деяких інших неочікуваних у такій суміші жанрів. Як виникла ідея такого поєднання? Із чого вона виходить у вас? Розкажіть, як ви додали вокал.
— Як і багато інших речей, повʼязаних з G.Inc, суміш жанрів виникла беззаперечно, абсолютно без спротиву. Музика набагато гнучкіша за те, що ми чуємо по радіо чи в різноманітних плейлистах, правила сонграйтингу ніким не писані, отже, можна поєднувати непоєднуване.
А з вокалом цікавіше. Спершу його не мало бути зовсім, з’явився лише під час роботи над студійним ЕР також як частина експерименту та неконтрольованої творчості. Певний час ми користувалися плейбеками для того, аби відтворювати вокальні партії. А із часом узяли співочу діджейку, яка своєю роботою закриває цілих дві потреби — у голосі та додатковому джерелі гармоній. Водночас у записі альбому звучить голос іншої дівчини — Томи, знайомої бас-гітаристки. Спочатку думали грати з нею, але не вийшло співпрацювати далі. А ідея взяти Ганну в команду назріла само собою та стала живим, природним рішенням, адже була змога знайти порозуміння в роботі.
Лайв-сет G.inс
— Стоунер певною мірою можна вважати консервативним жанром, принаймні там є ядро консервативних слухачів, і коли ті ж Stoned Jesus поступово почали відходити від класичного звучання, було чимало фанів, яким це не зовсім подобалося. А ви почали з еклектичного підходу. На якого слухача робите розрахунок?
— Ми не робимо розрахунок на слухача, ми робимо ту музику, яка подобається лише нам, і робимо це лише для себе. Музична сфера не настільки розвинена, аби можна було розраховувати на неї як на постійне джерело доходу. Це скоріше дуже дороге хобі, аніж робота. Тому робити щось спеціально для певної аудиторії — це та річ, від якої ми відмовилися на самому початку.
— Українська стоунер-сцена має глибоку традицію, зокрема у столиці, але після війни, як виглядає, розвивається більше локально яскравими, але невеликими точками тут і там — як-от ваш гурт. Чи черпали ви натхнення із цих вітчизняних традицій? Та як би ви описали стан сучасної української стоунер-сцени та її перспективи подальшого росту?
— Наша музика натхненна великою кількістю абсолютно різних виконавців та жанрів — від прогу до джазу, стоунером зокрема. Якщо говорити про українських виконавців, хочеться відзначити харківський гурт Soom, який, на жаль, наразі не існує, що дуже вплинув на наше власне розуміння стоунеру, та як його взагалі можна подавати.
За відчуттями стоунер в Україні є, причому достатньо потужний, і це показав львівський фестиваль "Гук". 7 виконавців із різних регіонів, що подають жанр із різних боків та піджанрів.
Виступ гурту на фестивалі "Гук" у Львові. Фото — Марії (issheweirdo).
У лайн-апі також були колективи Багно, Stoneganj, Planet bit, bili koni / čorni oslavy (drone) та Пращур (drone metal), Witchcunter (sludge)
— Деякі коментатори критикують якість запису на вашому EP "Deviations". Як ви підійшли до цього процесу, на що цілились оригінально, і як результат корелює з першочерговим задумом? Та з обраним вами звучанням загалом.
— Очікувань не було, оскільки цей процес керувався нами вперше. Багато тонкощів та особливостей процесу запису й те, як вони вплинуть на майбутній результат, були або невідомі, або виглядали туманними. Загалом деякі моменти виявились гіршими, ніж очікувалось, оскільки не було достеменно зрозуміло, що для цього необхідно. Однак окремі думки з приводу аранжування, які надходили протягом запису або з’являлись раптово, приємно здивували та збагатили музичні ходи. Наразі ідеї звучання та деяких характеристик ми уявляємо більш конкретно, але попереду ще багато експериментів, тому процес так чи інакше залишиться принаймні частково непередбачуваним та інтуїтивним.
— Нас дуже цікавить локальна культура за межами умовного Києва, а ви із Чернівців, тож розкажіть, яка там наразі ситуація. Перше й основне — музика, як загалом нею займатися в місті? На перший погляд, збоку здається, що там нічого музичного не відбувається ніколи. Хоча тепер придивилась — і ніби "Квадурник" з’явився, і ще щось. Тобто як справи з подіями, локаціями тощо?
— У Чернівцях є умови для занять музикою, це однозначно. Є музичні школи, вчителі, студії тощо, але комʼюніті музикантів має тенденцію до скорочення з поодинокими винятками. Багато хто з молодих музикантів виїхав із країни, тому дуже поменшало навіть звичайних підліткових банд, і через це сумно. Жінок із любовʼю до музики в нас геть не так багато, як чоловіків, а через мобілізацію ті відкладають заняття на другий план, що є логічним, та печальним розвитком подій у такому випадку.
Є в нас і більш-менш регулярні квартирники, музично-літературні події для збору грошей на фронт, ну й ще менш регулярні локальні фестивалі. "Квадурник" — один із них, вони провели вже багатенько заходів. Запрошували Рогату Жабу, наприклад, ну й, звичайно, підтримували чернівецьких музикантів. Також із молодіжного є "Moshrooms", які привозили, скажімо, Кажанну. Проводиться в нас також традиційно на день міста фестиваль "Відродження", останні роки тут збирають виключно локальні колективи. Захід конкурсний, фінансується міською радою, що також дуже тішить.
Локацій, правда, дуже мало. Гіги в основному проводять на репетиційній базі та в так званому рок-клубі за ЧНУ. Публіка в нас завжди голодна.
Влог з Квадурника
— Яка, за вашими спостереженнями, соціально-культурна обстановка зараз у Чернівцях? Чи є там запит на культурні події? Чи є активна креативна молодь і чи є де їй себе реалізовувати? Якщо цікавитесь, можете навіть розповісти трохи ширше, бо, думаю, це все трохи пов’язано. Просто мені особисто видалось, що це дуже недооцінене місто в культурному, туристичному плані. Чернівецька архітектура — це щось неймовірне на перетині різних культурних впливів, стилів, і мова не лише про ЧНУ. Може, є у вас якісь улюблені локації в цьому місті Кобилянської, про які було б бажання розповісти?
— У Чернівцях однозначно є на що подивитися. У нас бурхливі літературні, поетичні течії (див. "Meridian Czernowitz"). Запит на мистецтво та події тут існує. У місті багато творчої молоді, яка або власноруч організовує заходи, або ж поширює інформацію та бере в них участь. Для літературних заходів, наприклад, у нас набагато більше локацій, ніж для музичних, що є логічним, їх часто роблять у кафе. У центрі таких місць одразу декілька, багато з них якраз знаходяться на пішохідній вулиці Кобилянської, яка, до речі, історично збирає на собі всіх вуличних музикантів міста.
Наша архітектура справді дуже рідна, і сильно хотілося б, аби про неї піклувалися. У центрі більшість старих австрійських фасадів обшарпані, балкони в аварійному стані, і на це боляче споглядати. З іншого боку, деякі локації із часом реставрують та доглядають за ними. Наприклад, сквер біля костелу Найсвятішого Серця Ісуса з роками став дуже затишним місцем, у якому завжди грає приємна музика.
Чернівецька архітектура
— До "Файного Міста", і до релізу матеріалу за досить невеликий проміжок часу ви вже багато де виступали за межами Чернівців, зокрема також на "Брудному псі", "Хворобі ротової порожнини", "Гуку". Можете розказати, як у вас вийшло побудувати таку систему культурних взаємозв’язків?
— На це запитання однозначної відповіді немає. Ми знайомі з організаторами "Хвороби" ще до фестивалю, мали дружні стосунки. Сам фестиваль пройшов неймовірно, тоді вперше успішно виступили з плейбеками, публіка під час нашого лайву була просто здичавіла. Це той захід, який запам’ятовується на все життя, перший вихід на серйозну сцену.
Про "Брудного пса" нам розповіла подруга із Чернівців, порадила залишити заявку на фест. Ми так і зробили, без особливих надій та певною мірою жартома. Були дуже вражені новиною про те, що запрошені на виступ. Тоді, на жаль, не вдалося презентувати весь бажаний матеріал через технічні проблеми, але якщо заплющити на це очі, то був такий самий незабутній івент із багатьма новими знайомствами.
Виступ гурту на цьогорічному фестивалі "Брудний пес". Фото Романа Тимченка.
На "Гук" також отримали запрошення через знайомих організаторів, і це був максимально затишний івент. Суміш рідних гуртів у поєднанні із чимось новим та свіжим залишила свій слід у пам’яті. Дуже чекаємо наступних івентів!
Дізнатися більше про G.Inc:
https://www.instagram.com/g.inc69/
На обкладинці — фото Романа Тимченка.