Інтерв'ю з Dan Stark
Напередодні виступу чернігівського хардкор-гурту Dan Stark у Києві на GRAND За**ісь PARTY ми трошки поговорили про їх останній реліз, труднощі життя українського андеграунду та плани на 2018 рік.
На запитання відповідали А. - вокал, Uzvarr - гітара/вокал, Типовий - ударні, Myshko - бас.
- Тільки-но пройшов Новий рік і саме час ділитися своїми планами на майбутнє. Що загалом збирається робити у цьому році?
Uzvarr: В цьому році ми плануємо більше виступати, якщо вийде, звичайно, бо, як мені бачиться, інтерес до тяжкої музики дуже малий.
У нас також уже не перший рік є ідея для альбому каверів, ми навіть починали його писати, але забили. Десь на компі висять кавери на Black Flag, Body Count, Rotten Sound і навіть Bloodhound Gang.
Ще до нас повернувся Міша, наш оригінальний басист, тому нам треба розучувати купу пісень, що виходили після червоного спліта.
Myshko: Окрім виступів та нового матеріалу плануємо спробувати частіше організовувати маленькі концерти з домашньою атмосферою людей на 30 за участі майже виключно місцевих гуртів. Нещодавно відбувся такий захід, родзинкою якого було божевільне метал-караоке з вільним мікрофоном під інструментальний сет Кеплер18.
- Ну, ніби не все так погано з важкою музикою. Ви оце збираєтеся на GRAND За**ісь PARTY, наприклад. Що збираєтеся грати: новий матеріал чи щось старіше?
А: В основному старі добрі речі, але будуть і кілька пісень з останніх релізів. Люди добре сприймають старі речі, їх впізнають, тому і грати їх приємніше. Але, думаю, з часом будем потрохи міняти цю концепцію, бо помітили що деякі речі виконуються раз в 4-5 концертів, а деякі постійно. Новіший матеріал, на нашу думку, по-своєму цікавий, і хотілося б його більше виконувати вживу.
Uzvarr: Я маю на увазі попит на таку музику. Концертів предостатньо, а відвідувачів - кілька знайомих і виступаючі. Звичайно, є гурти, котрі завзято займаються промоушеном або мають купу знайомих в якихось тусовках і у них справи трішки краще, але я особисто не хочу спамити всіх підряд "став лайк, роби репост, підписуйся" Мабуть, наша доля бути андеграундом серед андеграунду, що було б дуже сумно, якби ми хотіли заробляти музикою.
- Повернемося до вашого останнього альбому. Його цілком можна назвати концептуальним, адже всі треки присвячені певним професіям, які по-своєму деформують людину. Звідки взявся такий нетиповий вибір теми? І чи для вас лірика настільки ж важлива, як і музична складова пісні, адже нерідко першу ігнорують як несуттєву.
Uzvarr: Ідея концепції моя. У свій час я працював на кожній із цих робіт, десь зовсім трішки, десь подовше. Я все життя був і водночас частково ще є досить сором'язливою людиною, і хоч і вивчився в інституті, але все ж не маю потрібних знань ні в одній сфері. Отже, не важко уявити, через що мені довелось пройти за всі ці роки дорослого життя, і я хотів увічнити це в своїй творчості. Наприклад, коли я працював вантажником мені довелось працювати разом з колишніми зеками, котрі під час нічної зміни не раз вживали чефір, звідки і рядки:
"У меня два новых напарника
Недавно вышедших на свободу
Переодеваются в вагончике
Чифирь бодрит, пора за роботу"
Лірика і музика для мене однаково важливі. Я у свій час вивчив англійську мову, щоб розуміти про що співають мої улюблені виконавці, і по цей день радий, що витратив стільки часу на це. Мені не достатньо, щоб класно звучало, я хочу щоб музика мала вагу. Винятком вважаю лише інструментальні жанри, але й там багато чого досягається за рахунок різних складових, наприклад, візуальної в оформленні, чи образі музикантів і т.д.
А: Старк з самого початку мав чіткі ліричні рамки. Ідея полягала в тому, щоб класти за основу пісні реальні історії, співати їх від першої особи, а ліричний герой - маленька людина з її маленькими трагедіями. На момент створення гурту, я жив у невеликому провінціальному містечку, де таких історій було багато, як наприклад, батько приревнував до дружини, побив її, проломив череп, залишив помирати на вулиці, привів доньку до неї, лишив плакати над агонізуючим тілом, сам пішов до хати спати. Чи пісня про молодого ветерана афганця, на очах якого ліпший друг підірвався, і ця подія звела його з розуму настільки, що вернувшись додому він танцює біля музичних кіосків, періодично флешбеки спливають перед його очима, він плаче за своїм другом...
Коли ми починали, весною 11-го, ця ідея здавалась дуже цікавою і свіжою для нас самих, але час від часу ми відходили від цих принципів, і робили концептуальні релізи, як "Dumbland", де всі тексти взяті з мультфільмів Девіда Лінча, ну і "Энциклопедия современного рабства", концепцію якого Uzvarr вже розказав.
Насправді, якщо вдуматись, наша лірика несе в собі меседж, просто він не прямий, і буквальний, розумієш?
- Отож, у вас є хороша музика, ідейна лірика, яку ви пережили особисто, бажання і можливість виступати. Напевно, десь закордоном, ви би вже були справжніми рок- або панк-зірками, хоча б на локальному рівні. Чому українська публіка інша і не реагує на все це, як вважаєте?
А: Ми ніколи не ставили собі за мету стати зірками. Не цікавило ніколи. Творчість, самовираження, хай навіть хобі - от що це значить для мене.
Чому публіка не реагує? Щоб зрозуміти причину, варто сісти в машину часу, і від'їхати на 15 років назад, коли не було ні стрічок новин у соцмережах, ні Інстаграма, ні лайків, ні безлімітного інтернету, ні смартфонів, ні брендових шмоток і тому подібного. Коли афіші клеїли на школах, коли приходило на концерти по 150 чоловік самих-самих різномасних - нефори, гопники, п'яні старшокласники, дівчатка з тоннами косметики і у коротких спідницях. Коли народ не перебирав, а ходив на усе підряд, бо було цікаво. Коли музикантам не просто гроші давали за дорогу, а ще ставили "поляну". Виходить, справа не в українській публіці, а в сучасному світі, з його цінностями.
Пам'ятаю, коли в Uzvarr'а зламався CD-rom, я переписував альбом Rage against the machine по дискетах - заархівовував пісню, закидав її на 2 дискети, дома розархівовував. Кожен раз приходив до нього в гості, і виходив щасливим, бо дома стане на компі на 1 хорошу пісню більше. Зараз помічаю що качаю так багато музики, що не прослуховую її зразу, а деякі скачані альбоми лежать неслуханими по кілька тижнів. Прогрес заглушив той голод по музиці, на жаль, ми і самі стали його жертвами.
Uzvarr: Як я вже писав, у нас зовсім нема промоушену, а це важлива частина популярності, ще й музика досить специфічна/вокал на першому альбомі. Може, хтось послухав тільки перший альбом, коли він вийшов і багато людей про нас дізнались, йому не сподобалось і на цьому все. І слухач гадки не має про щось на зразок "Тьма в конце туннеля" (мій улюблений альбом), наприклад, або інші релізи, де вокал сильно відрізняється. Ми, у свою чергу, любимо всі релізи і не цураємось жодного з них, але я цілком розумію, якщо комусь ми зовсім не подобаємось.
- Переконана, що в андеграундних колах знають і перший ваш реліз, і останній. А що публіка розкидана і на концерти не завжди збирається, то вже інше питання... У продовження теми: як гадаєте, чи мала би держава сприяти якось популяризації андеграунду і як саме? Бо фінансування виключно фолкових ансамблів чи симфонічних оркестрів у наш час виглядає трохи обмежено, м’яко кажучи. Та і закон про квоти не сильно посприяв андеграунду.
Uzvarr: Мені держава завжди бачилась ворогом, а від ворогів я нічого хорошого не очікую. Якщо би в якомусь вондерленді таке сталось, що андеграунд отримав підтримку від держави, то що це був би за андеграунд/панк?
Myshko: Про яку підтримку держави мова? Буде нормальний рівень життя в країні загалом, то і сцена наповниться з обох боків, буде рух та тусіч.
- Якщо я нічого не пропустила, “Энциклопедия современного рабства” на фізичних носіях не виходила. Чи плануєте ще подібний реліз на дисках або касетах? І ви самі надаєте перевагу фізичним або цифровим релізам?
Uzvarr: Так, все вірно, останній альбом ми ще не випускали на фізичних носіях. Причина досить банальна: у мене були певні ідеї для дизайну, але вдалася тільки обкладинка, для всього іншого я не знайшов потрібні матеріали. Так що поки ми мляво думаємо над іншим дизайном.
Щодо власних вподобань по формату, то, безперечно, - фізичні носії. Ще з 90-х я постійно купував касети, диски. Навіть для тої лузер-музики, що ми тоді грали і записували на магнітофон, потім ми малювали обкладинки і придумували лейбли. На жаль, майже вся моя колекція того часу покоїться на дні затопленого кар'єру, але відтоді я вже накупив достатньо нових. Я зазвичай купую тільки улюблені альбоми, наприклад "St. Anger" наврядчи колись опиниться у моїй колекції, а от улюблений "Ride the Lightning" вже давно там.
Myshko: Останнім часом рідко купую закордонні CD через ціни. Коли є нагода прикупити щось від добрих вітчизняних банд, завжди купую. Маю багато дисків і трохи касет. Вважаю, що підтримувати виконавців та лейбли треба, особливо коли ціна мерчу не захмарна. Але у кожного своє ставлення, - для декого це накопичення мотлоху, а хтось із задоволенням зануриться у приємні спогади, узявши альбом в руки, може, дізнається про щось з буклету.
A: У підлітковому віці купував багато касет і дисків. Деколи переглядаю свою колекцію і приємно стає, бо кожна одиниця має своє значення, викликає певні спогади. Фізичні носії та необхідні для таких цінувачів. Можна сказати, фетиш такий. Зараз відсотків 90 музики слухаю в форматі MP3 з телефону чи комп'ютера.
- Які українські гурти ви слухаєте самі? Чи є такі, з ким хотіли б розділити сцену, але поки не мали змоги?
Uzvarr: Easymuffin Midnight Melodies Collective (бачив їх на Неформат Фесті 2014, дуже сподобались), Заводь (нещодавно придбав їх демо на лайві Knifeman в Чернігові), Keepleer 18 (пекельний сладж/стоунер), Remorse (ну що ще можна про них написати?), Crystal Sword (олдовий чернігівський мдм), Subconscious Void (олдовий чернігівський дез метал. Юрік, їх вокаліст, кричав з нами при записі нашого демо, ще я написав декілька текстів для їх останнього EP), Blackstone Road (стонер рок, нова чернігівська група, нещодавно був на їх виступі), Warningfog (все що від Фоібла - все круто), oh, deer! (вже культова, на мій погляд, група), проекти від учасників Симбіоза. Думаю, досить. Ще є купа інших гуртів, але ці першими спали на думку.
А: З українських подобаються remorse, The Symbioz, oh, deer!, Rdemption, Somali Yacht Club, Memorials, Set Adrift, Обрій, Knifeman, Warningfog, Homesick, Tomorrow, Keepleer 18, Zrada, The Nietzsche.... Багатьох музикантів з цих гуртів знаю особисто, декотрих вважаю своїми друзями, від того спільні виступи стають місцем зустрічі з друзями і хорошими людьми. Тому ділити з ними сцену і є задоволення. А сказати, що хотів би разом з тими чи тими виступити бо вони мені дуже подобаються, то такого немає.
Типовий: Найчастіше в моєму плеєрі звучить В.В. З цієї опери ще слухаю И Друг Мой Грузовик, ТНМК (98-04).
До місцевих (Чернігівських) гуртів завжди більша увага, бо з усіма товаришуєш, граєш, а на лайви деяких ходив ще школярем: Remorse, Subconscious Void, Papirus, Crystal Sword, Keepleer 18, Опять Мигрень, Gromm, Fecality.
По особливому слухаються та подобаються релізи гуртів, котрим допоміг по звуку: Displease, Обрій, Raw Grip, Listera, In Movement...
Epicrise - кращі з андеграунду. Також Somali Yacht Club, Foible Instinct, Knifeman останній EP дуже крутий, Skruta, Reminded, Bluesbreaker, Zrada, Memorials, Homesick...
Ще згадав про Димну Суміш, Megamass, Fleshgore, Тулим.
- Що б ви хотіли передати своїм слухачам і читачам нашої розмови?
А: Хотів би подякувати всім, хто цікавиться нашою творчістю. Ми правда стараємося зробити щось непересічне і цікаве, тому дуже приємно коли твоя праця цінується. Ярина, Тобі подяка за в'ю, ну і усім-усім бажаю шукати і знаходити свої саундтреки до свого життя, наповнюйте його музикою, в ній є багато справжнього!)
Uzvarr: Цінуйте близьких, доки вони поряд. Всім дякую за інтерес.
Dan Stark у соцмережах:
https://danstark.bandcamp.com/
https://vk.com/danstark
https://www.facebook.com/dan8stark/
Фото Михайла Мельниченка
