Навіщо музичним проєктам концепція?

Разом з Rohata Zhaba, Ethereal Riffian, Kraken Landau, Wiseword.Nidaros та Space-man намагаємося розібратись, що означає концепція для виконавця та чи може вона працювати ефективніше, ніж строге дотримання жанрових рамок.
Сучасний світ доволі еклектичний і, мабуть, найближчим часом така тенденція буде посилюватись. Звісно, це відображається й у музиці. Якщо раніше треба було грати певний стиль, чітко дотримуючись його правил та канонів, відповідаючи характеру, і загалом стиль нерідко диктував визначені візуальні образи, тематику, подачу, перформанс тощо, то потім усе стало поступово змішуватися. Такі процеси активно продовжуються й сьогодні, хоча чимало виконавців досі залишаються вірними ідеї "чистоти" стилю. Утім, все частіше зазначення стилю, у якому грає конкретний гурт, є доволі умовним. Тож як не загубитись у цій круговерті взаємовпливів, змішувань і як у ній виділитись? Та й люди за своєю природою часто полюбляють гуртуватися довкола чогось конкретного, стрижневого.

А якщо розвернути фокус і в центр поставити тематику? А будь-яка складніша тема, якщо копнути в неї глибше, може стати концепцією. Тепер перед музикантами палітра стилів — і можна, беручи фарба за фарбою, змальовувати всі відтінки, аспекти обраної теми, явища тощо. Умовно тепер певна суміш стилів слугує для того, щоб зобразити певну тематику, спектр пов’язаних з нею емоцій та відчуттів, а також ідею, філософію, яка за нею стоїть, а не навпаки.

Але як це працює на практиці? Даємо слово самим музикантам, чиї гурти та проєкти можна охарактеризувати як концептуальні.

Kraken Landau

Kraken Landau — це київський surf-rock гурт, що тяжіє до концепції ретро-футуризму та у своїй творчості широко використовує хорор-естетику старих B-movies, переплітаючи її з історичними подіями та науковою фантастикою. На сцені виконавців можна побачити у специфічних костюмах, а їхні типові обкладинки та назви треків на кшталт "Space Terror" чи "Berghain is Calling!", так само працюють на підтримку загальної естетики.

Лабораторія Kraken Landau сповідує ідеологію Gesamtkunstwerk — "загального витвору мистецтва", яку свого часу просували Ріхард Вагнер та Готфрід Земпер. Дещо схоже відбувалося в школі Bauhaus та на "Фабриці" Енді Воргола. Тож музика — не єдиний напрямок досліджень нашої лабораторії, крім неї, це також відеоарт, живопис, графічний дизайн, фотографія та інші види мистецтва і творчої взаємодії.

Ми із самого початку хотіли робити не просто стандартну музичну програму, а шоу, яке було б цікаво дивитись. Багато хто з музикантів не приділяє цьому великого значення, але те, як вони виглядають на сцені, як поводять себе, — дуже важливі елементи виступу. Крім того, меседж, який митець відправляє публіці, має бути прийнятий: образи, костюми, візуальне та звукове оформлення — усе це створює певну атмосферу та підсилює музичну складову.

Концепція ретрофутуризму, наукової фантастики, антиутопії добре корелює з нашою філософією та музичними ідеями. Нам завжди подобався rock-n-roll узагалі та surf-rock зокрема. Як класичний, так і surf-revival 90-х. Але сьорф-музика не обмежена певними стилістичними рамками, тому ми ніколи не зупиняємось у своїх експериментах: у нашій творчості можна почути впливи фанку, психоделіки, панку, нью-вейву і навіть треш-металу. Не зважаючи на те, у якій точці просторово-часового континууму (неперервності — ред.) ми знаходимось, усі складові нашого фрактального (що складається з частин, які в певному сенсі подібні до цілого — ред.) Всесвіту перебувають у стані перманентної трансформації. Але дуже часто процес творчої трансформації — це нескінченний рух стрічкою Мебіуса.

Мандруючи ноосферою між світами Герберта Веллса та Фріца Ланга, Філіпа Діка та Стенлі Кубрика, наш музично-екзистенційний суперкомікс концептуально тяжіє до творчої спадщини таких митців та експериментаторів як David Bowie, Pink Floyd, Devo, Man Or Astro-Man? та Stereophonic Space Sound Unlimited. На цьому шляху лабораторія Kraken Landau перебуває в постійному пошуку, долучаючи до експериментів, обміну досвідом та інформацією зацікавлену або випадкову аудиторію.

Kraken Landau в дніпровському "Махно паб". Фото ph.doshikk.

Окремо варто сказати про сторітелінг, який у межах творчості теж не забирає, а навпаки додає уваги. Це підтверджує приклад, скажімо, гурту Ignea та їхнього минулорічного альбому "Dreams of Lands Unseen", присвяченого пригодам української письменниці, фотографки та документалістки Софії Яблонської.

Також не секрет, що, хоч це, звісно, і не головне, але команди з яскравими візуальними образами, тематичними костюмами часто привертають увагу пересічного слухача-глядача в рази краще, і андеграунд тут не виняток (згадайте хоча б гурт 1914). І це теж добре вписується в ідею концепції.

Ще можна додати, що оскільки одними з основних каналів поширення інформації про майже будь-який музичний проєкт є соціальні мережі, то, мабуть, і загальні тенденції адекватної комунікаційної стратегії тут також працюватимуть. Тобто ви концептуалізуєте свій голос у соцмережах — і згрубша одержуєте щось подібне на те, що в маркетингу звуть tone of voice.

Rohata Zhaba

Rohata Zhaba — харківський колектив, що розбудував навколо себе цілу міфологію, чільним образом якої є, власне, Рогата Жаба. Музика колективу тяжіє до кантрі-фолку, а на сцену п’ятірка виконавців завжди виходить у містично-фентезійних образах, своїх же фанів нерідко називає "жабенятами". Такий підхід забезпечує гурту доволі відчутний успіх з сотнями тисяч прослуховувань на Spotify та успішними виступами по всій країні.

Напевно, слід зробити невеличку ремарку: саме ми — не Рогата Жаба, ми лише назвалися на її честь. Рогата Жаба — це істота, яку важко побачити оком, зрозуміти її, спираючись на чуттєвий досвід, майже неможливо, вона така собі трансцендентна істота, що спить і бачить сни.

Їй сняться світи, їхня будова й закони, їй снимося ми. Але, напевно, найбільшою різницею між цими снами і нашим світом буде те, що Жаба не є суб’єктом пізнання цього або будь-якого іншого світу. Вона не головний герой, вона не наділяє й інші об’єкти більшою важністю. Усе, що є в її світі, — воно просто є, безвідносно. У той час коли світ, у якому живемо, ми через нашу природу наділяємо категоріями, ступенями важливості, множинами та відносинами, досвідом та висновками — усім тим, без чого наше існування настільки важко уявити, що навіть думати про таке здається абсурдом. Ми та наші пісні зі свого боку — необхідний корелят цих снів. Ми їх не вигадуємо та не пишемо з нуля, вони існують і без нас, просто в іншому вигляді. Ми просто збираємо по камінчиках пазли, що потім стають піснями.

Тут дуже складно тикнути на щось пальцем та сказати, що саме це було джерелом. То, імовірніше, відчуття, яке розкривається й набуває різноманіття в різних людей, народів, культур. Те, що ми бачимо як сни Жаби, інші описували як еманації Орла, або пелену Майя й так далі. Це відчуття у свідомому вигляді виникло не одразу, але навіть на етапі нашого становлення як гурту підхід до музики вже був дуже схожий. Ми завжди грали щось, що більше спиралось на наше відчуття, ніж на розуміння. Та завжди у кожному звуку, у кожному ритмі шукали той первісний спалах, ту дитячу радість, які виникли в перших людей, що били по порожніх стовбурах та відчували цей резонанс музики з їхньою природою.

Тому перші наші проби (ще за часів, коли ми звалися Orange Tree) були досить еклектичні. Ми шукали. Ми не спиралися на жанри, що могло б у теорії полегшити цей шлях, ми довіряли нашому вуху, яке могло чути цей спалах. Коли написали "Рогате Жабеня", зрозуміли, що щось знайшли, тоді перейменувались на Adahy (це ім’я, яке значить "той, хто живе в лісі"). Але досить скоро прийшов образ Рогатої Жаби, та ми в кращих традиціях індіанських племен пройшли обряд ініціації й отримали нове ім’я.

Це не те щоби повноцінно образ, скоріше природна частина нас самих. Просто навіть у звичайному житті ти не з кожним другом, знайомим рівноцінно показуєш усі свої сторони. Так вийшло, що той бік нам дуже комфортно проявляти зі своєю аудиторію, і це дає вихід нашим думкам та самовідчуттю.

Свою аудиторію ми називаємо "жабенятками", а не людьми. Бо люди — це ті, хто дають імена речам, оцінюють речі, у них мало цікавості: давши характеристику речі, на тому вони й зупиняться, їм цього достатньо. Після того, як описали каміння, виявиться, що вони знають майже все про те, яке каміння. Але це все лише відношення: відношення щільності, порід, маси та сили тяжіння, — але не відповідь на питання "що". Та ті самі люди, не розуміючи ідею каміння, вважають, що точно знають, хто вони є, що важливо, а що ні, що гарно, а що погано. Саме такою і є ідея Рогатої Жаби: якщо й не напряму, але хоча б викликати те відчуття, відчуття незалежного й безвідносного буття, де речі є, і вони не потребують категоризації, вони просто існують, і тобі цього достатньо.

Візуальна складова — це наріжний камінь нашої творчості. Бо саме малюнки, як і кліпи та наші образи є своєрідним мостом між музикою та безпосередньо ідеями, які носяться в нас у головах. Вона створює певний перформанс, що допомагає краще розкрити сутність та естетику світу пісень, задає певну стилістику й дає змогу слухачеві відчути її та підхопити. Справжня магія створюється на концертах, бо в певному розумінні це схоже на гру, правила якої задаються та приймаються обома сторонами. Власне, тих, хто прямує до нас на концерт, можна впізнати ще за кілька кварталів, і ми це дуже цінуємо. Для нас це додатковий спосіб комунікації зі слухачами, нашою мовою. Рогата Жаба вже стала сильним та впізнаваним образом саме завдяки візуальній підтримці, тому то дуже впливовий важіль цього мистецького симбіозу.

На основі того, що ми вже казали, тут можна підсумувати напівриторичним питанням. Чи коли ви прокидаєтесь, відчуваєте, що цей світ себе вичерпав? Навіть якщо є відчуття втоми або безсилля, світ тут ні до чого. Йому як речі-в-собі (термін для позначення незалежної від досвіду сутності — ред.) взагалі не цікаве ставлення до нього. Але саме ставлення може себе вичерпати. Тому наш підхід до музики постійно змінюється, весь час намагаємося зробити щось, що не робили до цього, постійно експериментуємо та просто бавимося. Всесвіт Рогатої Жаби, який ми побудували у своїй суті залишається незмінним, що б ми не робили. А ось наші дії, творчість будуть змінювати форму та вигляд, але це не так важливо.

Дарк-кантрі гурт ZWYNTAR — ще один приклад колективу з яскравою візуальною складовою, що гармонійно доповнює їхню похмуру музику

Але ж це штучно, — скаже хтось. Однак якщо уважно придивитися, то серед ваших улюблених або загалом досить відомих зараз сучасних музичних проєктів, обов’язково знайдеться кілька хай не цілком концептуальних, але таких, у яких можна виділити певні провідні впізнавані концепт, ідею чи хоча б вайб. Просто зазвичай вони це роблять само собою, не задумуючись, інтуїтивно, та правильно.

Крім того, варто зазначити, що в окремих випадках зацікавлення певною тематикою може привести до гурту нових людей, далеких від того чи іншого стилю, які навіть якщо й не стануть слухачами, то принаймні можуть розказати про нього іншим. Фронтмен, очевидно, найконцептуальнішого українського гурту 1914 Дмитро Кумар у своїх інтерв’ю неодноразово розповідав, як після концертів у Європі до нього підходили відвідувачі, іноді начебто й випадкові, щоб подякувати за те, що музиканти своєю творчістю порушують важливі для них теми Першої світової війни.

Wiseword.Nidaros

Wiseword.Nidaros — dark folk / neofolk проєкт, який створив Сергій Гололобов у 2010 році, в місті Миколаїв. У його дискографії 7 альбомів, один із яких — спільний з одеським дуетом Casa Ukrania. Окрім того, пісні цього проєкту входять до майже всіх знакових дарк-фолкових збірок, як-то "Ноктурналія" та "Ліміналія"лейбла Khatacomb. Але, окрім чіткого музичного вектору гурт має і дуже послідовну концепцію своїх робіт — це звернення до християнської, історичної та містичної тематики у різних пропорціях.

Wiseword.Nidaros — це від самого початку "проєкт-концепт". Бо цілеспрямоване бажання виконувати саме dark folk (або будь-який інший "вузькоспеціалізований" жанр) важко назвати ще якось. З іншого боку, ми неодноразово підкреслювали, що проєкт є суто творчою штукою, він не замінить катехизис чи підручники з історії та культурології. Просто в художній манері розповідаємо певні історії, а ця художня манера має цілком конкретну даркфолкову (як ми її розуміємо) атмосферу.

Спеціально місіонерською чи культуртрегерською діяльністю ми здебільшого в рамках свого проєкту не займаємося (бо якби займалися, то варто було б обрати більш популярний музичний жанр). Просто вважаємо, що робимо те, що має існувати.

Маючи ще з дитинства своєрідні захоплення (історія, краєзнавство, релігієзнавство, міфологія, старовинна архітектура) засновник Wiseword.Nidaros Сергій Гололобов звик скрізь помічати саме те, що його цікавило. За допомогою інтернету шукати потрібну інформацію стало зовсім легко (певно, багато міленіалів із цим погодяться). Наукові монографії вузької тематики у форматі pdf, фото інтер’єру пізньосередньовічної церкви в якомусь румунському селі, оцифрований ранньосередньовічний місал кельтського обряду і т. д. — це все тепер можна запросто знайти, якщо знати, що конкретно й де саме шукати.

Світова православна християнська культура є дуже широкою та різноманітною. І цю спадщину насправді дуже мало знають. Wiseword.Nidaros у своїх текстах представляє незначну частину всього того. Наприклад, особливу увагу ми приділяємо так званому історичному "західному православ’ю" — тому ареалу, що існував у західній, центральній, північній і південній Європі до розколу 1054 року (і деякий час після нього на певних територіях). Особливо ж нас цікавить ранньосередньовічна православна культура Скандинавії (що видно з назви на честь міста Нідарус — столиці християнських королів Норвегії — Олафа І Трюґґвасона та Святого Олафа ІІ Гаральдссона) і Британських островів.

Зрозуміло, що після середини XI століття вся ця спадщина не зникла остаточно, а у вигляді певних елементів збереглася в культурі католиків, лютеран і англікан. Тому коли ми у своїх текстах звертаємося до творчості, наприклад, класика англійської літератури Клайва Стейплза Льюїса, що був видатним знавцем античної та середньовічної літератури й багато для свого християнського світогляду черпав із книг Блаженного Аврелія Августина, то це ми теж у певному сенсі звертаємося до давнього "західного православ’я". І у своїх текстах зовсім невеличкими порціями розповідаємо про всю ту красу.

Нам у цьому випадку дуже близькими є твердження, які в одному з інтерв’ю висловив Девід Тибет — засновник культового британського dark folk проєкту Current 93. Він зазначив, що не вимагає від своїх слухачів цікавитися й беззаперечно захоплюватися тими речами, якими захоплюється сам і які вкладає у свої тексти, — давніми християнськими трактатами мертвими мовами, легендами та міфологією. Девід Тибет просто ділиться цим усім і пропонує слухачам унікальну атмосферу своїх композицій, дарує красу загадкового звучання.
 

Як бачимо з прикладу Wiseword.Nidaros, не обов’язково натягати на свою музику якусь далеку й незрозумілу історію. Адже, якщо це близька, цікава авторам тематика, то оформити її в чітку сталу концепцію буде не так уже й важко. Ідеально, звісно, коли вона ще й актуальна, але якщо сприймати цю думку буквально… то так і до шароваробайрактарщини недалеко.

Бути адекватно актуальним — це не натягати на себе тренди чи навіть запити суспільства; це запитати себе, чим я можу зараз допомогти собі, світу, природі, іншим людям; це актуалізувати те, що давно вже є вашим, але його час ну от саме тепер настав.

Ethereal Riffian

Ethereal Riffian був заснований у 2010 році. Кілька років учасники колективу експериментували з різними стилями, але врешті спинилися на тягучому психоделічному стоунері. Поряд з успішними повноформатними альбомами, які виходили за підтримки, до прикладу, лейблів Robustfellow чи Nasoni Records, колектив випускав також і книги, у яких висвітлював ті ж ідеї, що намагався передати й у музиці — потребу внутрішньої трансформації та духовного розвитку індивіда, як засобів спасіння окремої людини та людства. Все закінчилося у листопаді 2019 року, коли лідер гурту Вал Корнєв виклав довгий пост про те, що гурт призупиняє свою діяльність на невідомий час, оскільки не виконав ту місію, яку на себе покладав.

Мені (Валу Корнєву — ред.) завжди подобались концептуальні речі, тож це було доволі логічно. Перший альбом, який ми видали, "Shaman’s Visions" — один, розбитий на 5 частин, трек, що розповідає про подорож шамана до глибин Всесвіту та Дерева Життя. Кожна з 5-ти — то етап цієї подорожі. Другий альбом "Aeonian" складається з 4-х частин і супроводжується книгою. Для DVD "Afterlight" було придумане унікальне оформлення та аудіовізуальна історія про трьох персонажів, що йдуть до однієї мети різними шляхами. Концептуальна складова не оминула жодного нашого релізу.
 

Пошуки глибинних сенсів існування стали невід’ємною частиною мого життя, щойно я став більш усвідомленим. Такий потяг до Знання й визначив концепцію гурту. Але якщо перший альбом був більш інтуїтивним, то на "Aeonian" цю концепцію було, так би мовити, зацементовано.

Використовуючи такий музичний стиль (ред. стоунер), легше передати ідеї, які ми вкладали у творчість. Переважно повільній та психоделічній музиці легше надати медитативності та глибини.

Крім створення нестандартної музики, здатної розширити рамки сприйняття слухача, другою метою була емпірична. Вказати на існування тонкішого та глибшого плану життя, і в ідеалі дати можливість доторкнутися до нього через нашу музику. Ці дві мети сталі та рівнозначні, взаємозумовлені.

Безумовно, концептуальність є важливою. Але музикальність усе одно залишається на першому місці. Якщо музика не цікава, я не буду копати глибше. Якщо музична складова є цікавою або навіть вражаючою, мене можуть зацікавити тексти, наявність чи відсутність концепції, погляди музикантів тощо. Але коли музика передусім не має цих атрибутів, то ніяка концептуальність її не врятує, бо музика має чіпляти перш за все звуковим компонентом.

І якщо у випадку більшості згаданих виконавців концепція нерідко стає поштовхом до ближчого знайомства з особистістю самого митця, то для наступного героя вона навпаки є щитом, який ховає його від світу.

Space-man

Space-man — інструментальний проєкт львівського пост-рок музиканта, що виступає наживо та з'являється на усіх фото й кліпах виключно у костюмі космонавта, як то і передбачає назва.

Основна перевага концепції — це збереження моєї анонімності. Також візуально впізнаваний стиль та яскравість.

Space-man-a створила сама музика. Space-man — це мрії, які ведуть життя. Це боротьба кожного за все найкраще для себе і світу та для нашої країни в теперішній час. Я б дуже хотів, щоб моя музика надихала людей не здаватись у найскладніших життєвих обставинах.

Space-man щасливий у своєму втіленні й хоче залишатись тим, ким він є, та розвиватись далі.

Отже, по суті, усі ці музичні проєкти так чи інакше порушують глобальні проблеми сьогодення: глибинне сприйняття Всесвіту, відчуття себе його частиною, хвилювання про майбутнє людства та природи. Просто під дещо відмінними кутами зору: науковим, філософським, релігійним, містичним. Хтось при цьому ще покладається на яскравий візуальний образ, тематичний мерч, естетику, а дехто навіть комунікацію з фанами підпорядковує загальній ідеї. У комбінації цих різноманітних складників, власне, і народжується концептуальність.

Цей матеріал не стверджує, що концептуальний підхід замінить класичний, або що котрийсь з них є кращим. Однак варто пам’ятати, що такий варіант, в принципі, є, особливо в момент, коли активно стираються рамки стилів та максимально розширюються межі культурних впливів. А доволі значний інтерес з боку гуртів та проєктів, котрі вже підходять до свого творчого процесу, керуючись подібними принципами, лише підкріплює його право на існування.