Повернутися попри все: Інтерв’ю з ROME

Говоримо з фронтменом люксембурзького дарк-фолк проєкту ROME, Джеромом Ройтером, самовідданим музикантом і єдиним закордонним гостем цьогорічного фестивалю Файне Місто.

Багато шоу були заплановані на 2022 рік і не відбулись тоді ж через розгортання повномасштабної війни в Україні. На тлі офіційних заяв держав усього світу з порадами не відвідувати Україну найближчим часом через воєнну небезпеку, фронтмен проєкту ROME відкриває всередині себе протилежне вказівкам відчуття: щоразу, коли він полишає Україну, йому хочеться повернутися назад. І так, ця емоційна дивовижа траплялася й уже під час війни. Частково цей зв’язок можна пояснити тим, що воєнні події швидко охопили вулиці столиці, якими музикант ходив буквально за кілька днів до злощасного 24 лютого. Але не лише.

Так, ця війна відгукнулася в різних людях, про відданість яких ми би ніколи не довідалися за інших обставин. Серед них і Джером, із яким ми поговорили напередодні його чергового виступу в Україні.

Фото Yann Dalscheid

— Перш за все, дякую вам за те, що ви стоїте з Україною впродовж усього воєнного часу, тобто вже досить довго. Гадаю, у кожного на це свої причини, і моє перше запитання стосується саме їх: чи могли б ви вкласти в слова для нас, для наших читачів і, можливо, людей із вашого рідного Люксембургу, що вас так надихає і вже так довго підтримує вашу зацікавленість в Україні?

— За збігом обставин, я зіграв кілька концертів лише за пару днів до повномасштабного вторгнення. Я мав дуже свіжі спогади, що зробило ці події реальнішими для мене, аніж вони були для більшості західноєвропейців. Звичайно, багато людей були шоковані, але мені це здавалося набагато ближчим, тому що я щойно спілкувався з людьми, я щойно ходив тими вулицями, які незабаром побачив під обстрілами.

Джером відіграв концерт в Одесі 17 лютого й концерт у Києві 18-го. Попри факти руйнування таких знайомих Джерому видів, він повернувся в Україну вже 5 липня 2022, коли дав свій перший виступ в країні під час війни, саме у Львові.

Зрозуміло, що приїжджати туди зараз небезпечно, але ми завжди відчуваємо одне й те саме: коли ми полишаємо Україну, ми вже думаємо про те, як повернемося.

— Так, я читала про це ваше відчуття на вашій сторінці. Але одна річ — відчувати цей зв’язок з Україною в ті ранні дні війни, коли ви лише залишили її, проте вже понад два роки ви не просто стежите, а берете участь у її житті. Як це працює всередині вас?

— Що ж, ми зблизилися з певними людьми з України й із деким із них у мене сформувався дуже міцний зв’язок. Певним чином, прив’язаність до цього місця пронизала мене внаслідок часу, який я провів там, і розмов із багатьма місцевими людьми. Також упродовж останніх двох років мені вдалося зіграти з різними гуртами.

В Україні Rome ділив сцену з Sasha Boole та багатьма іншими виконавцями у рамках фестивалю "Файне Місто"

Але також все те, що відбувається з політичної точки зору, дуже важливо в більшому масштабі, й не лише для України.

Тут, (у Європі — ред.) люди схильні забувати, із чим саме стикнулася Україна ще задовго до останніх двох років. Тому я також вбачаю в цьому свій особистий необхідний внесок — підтримувати обізнаність людей у ситуації й показувати, що її глибина більша.

Уже майже 20 років як я співаю про війни в Європі. І от, ми маємо війну в Європі. Тому було б дивно, якщо б я просто повернувся до читання книжок, читав би й писав би про інші речі. Я не можу мовчати.

— Коли ми вже заговорили про книжки, ви назвали свій повноформатник, присвячений Україні, "Gates of Europe", що також є назвою праці українського історика Сергія Плохія. Чому обрали це словосполучення й чи ви ознайомлені з оригінальним твором?

— Що ж, це досить гостра назва. Вона надто добра, щоб не використати її. Але найважливіше, що вона дала змогу протягнути цей духовний ланцюжок між Україною й усіма нами тут, за кордоном. Україна — це і є ворота Європи. Скажімо, їх є декілька, але Україна займає вирішальну позицію з цього огляду, тож ця назва промовиста.

І, так, я читав книжку. Придбав її разом з усім, що мені вдалося знайти в перші дні війни. Коли я пишу про щось, я занурююся. Я маю знати, що впевнений у темі, якої торкаюся в музиці.

— У мене склалося враження, що ви якраз таки досить добре обізнані, оскільки деякі з ваших текстів містять деталі реальних подій, що мали місце у воєнній Україні. Узагалі, наскільки ви заглиблені в український інформаційний простір і як часто ви читаєте новини про й з України?

— Я поза всіляким порівнянням [із українцями], оскільки я там не проживаю, але слідкую за ситуацією щоденно. Як я вже сказав, маю кількох близьких мені людей звідти. Також серед моїх друзів є волонтери, із якими я їжджу в Україну й ми привозимо гуманітарну допомогу, ми завжди обговорюємо всі події, а ще я контактую з військовими, хоча й не регулярно, звісно.

Пісня з альбому "Gates of Europe" (2023). Тут та в інших кліпах Rome активно використовує реальні кадри з українського життя

Я слідкую за соцмережами й українськими джерелами інформації, тому, мені здається, я досить "у темі", й мені подобається залишатися в цій бульбашці.

— Коли в Україні трапляється щось значне, як, наприклад, трагедія в Оленівці, про яку ви написали пісню, як швидко взагалі ви можете написати музику про щось такого характеру, перетравити цю подію? Бо ми зазвичай іще певний час слідкуємо за ситуацією, очікуємо на оновлення й деталі. Мені цікаво, чи є у вас, як у артиста, цей час.

— Я добре пам’ятаю той день, коли стався інцидент в Оленівці. Це був справжній шок. Я одразу ж сів і написав про це пісню, що врешті стало унікальним досвідом для мене.

Одна дуже близька мені людина знала тих, хто потенційно міг там перебувати й, відповідно, загинути. Було абсолютно незрозуміло, хто там був і скільки саме людей, які були обставини. Але було кристально ясно, що дещо жахливе сталося. Це шок, укупі з відсутністю впливу на ситуацію й невідомістю, коли ти не можеш навіть сподіватися на краще, бо вже відомо найгірше. Це був дуже й дуже напружений момент. Мій єдиний спосіб упоратися з ним був спробувати попрацювати над чимось.

Звісно, при цьому розумієш, яке це кліше — щось жахливе трапилося й от артист уже має натхнення. Але не для мене, бо я зазвичай так не працюю. Навпаки, я розробляю якусь тему, читаю й крізь літературу шукаю той голос, здатний донести відповідні послання, і лише опісля доповнюю це реальним життєвим досвідом.

Але так само було й із композиціями "Yellow and Blue" і "Going back to Kyiv", які досить прямолінійні. Водночас "How Came Beauty against this Blackness", і деякі інші, мають загальніший, філософський характер. Там лунають голоси зовнішнього світу, але вони про речі, які на кону тут, в Україні. Але це пісня, над якою я почав працювати ще до війни. У мене вже частково був текст і мелодія, тож, коли війна розпочалася, вона була в роботі.

— Вау, це дещо дивне символічне передбачення.

— Так, але було ще одне насправді, коли вийшов альбом "Hegemonikon" (2022). Там є композиція ("No Second Troy" — ред.), яку я написав у 2021 році й у якій згадую Європу на мапі як таку, що простягається з Сінтри в Португалії й до Києва. Тоді я використав Київ для позначення Сходу, але коли цей альбом виходив рік потому, війна вже йшла й ця фраза відчувалася дещо незвично.

Версія з релізу "Live in Kyiv 2023"

— Так, я розумію. До слова, про релізи, які стосуються України… Наразі цей список включає "Defiance" EP, сингли "Yellow and Blue" і "Our Lady of the Legion" і, нарешті, альбом "Gates of Europe". Разом вони утворюють цілу зв’язку релізів. Чи можна сказати, що ви відчували, що маєте багато чого сказати щодо війни, або ж це скоріше внутрішній тривкий процес появи нових і нових пісень?

— Коли війна почалася, уже згаданий альбом "Hegemonikon" був повністю записаний і готовий до виходу. Потім настала війна і я просто відчував, що маю сказати щось музикою, щось, що залишиться.

У мене з’явилися ці пісні — "Going Back to Kyiv" і "The Ballad of Mariupol." Але я не був упевнений, чи варто випускати альбом про війну, яка в розпалі. Це скидалося на погану ідею, оскільки такі пісні зазвичай не вистоюють крізь часи й уже скоро можуть звучати недоречно. Водночас написати їх становило неабияку важливість для мене, тож урешті ми видали мініальбом "Defiance" (навіть раніше за вже готовий "Hegemonikon" — ред.).

Однак війна продовжувалася й надалі визначала те, чим був зайнятий мій розум. Тож згодом послідували й інші пісні й стало очевидно, що я маю забути про буття розумного артиста й просто працювати над альбомом. Тому що це надто реально, й пісні народжувалися дуже чесними. Не було жодного сенсу в тому, щоби пробувати надати їм якогось вищого бачення. До дідька. Це те, що відбувається прямо зараз.

Багато артистів дуже обережно висловлюються, уникають того, щоб ставати на чийсь бік чи розчарувати свою російську фанбазу тощо. Але я якось подумав, що ж, з огляду на те, що відбувається в Україні, у мене погані новини для російської фанбази, і я не можу зважати на неї зараз.

Джером не лише пише пісні під впливом подій в Україні, але й представив цілу низку тематичного мерчу задля підтримки України

Але ще одна неприємність стосовно цієї музики: окрім того, що вона прив’язана до часу, це те, що навряд чи українці хотіли б її слухати зараз, коли вони щодня проходять через війну. Тому я не впевнений, що я допомагаю в цьому плані зі своїм "ось вам кілька сумних пісень про ваш сумний досвід". Водночас її гарна властивість у тому, що вони нагадують про емоційну розруху, яку переживають Українці, людям тут, у Європі.

Коментарі щодо концертів в Україні або щодо присвячених їй релізів, які ми отримували на початку, виявили, що деякі люди не мають жодного уявлення про те, як це взагалі для пересічного громадянина — жити під час війни, або як ми взагалі можемо туди їздити. Вони не розуміють, що життя має тривати й надалі. Тому тут, я вважаю, ми зробили корисну річ, що показали це. Якщо гурти приїжджають в Україну, щоби зіграти там, то люди бачать це і замислюються "О, то, може, і ми можемо щось зробити?".

— До слова, про приїзди, уже в серпні ви вчергове повертаєтеся до України й будете єдиним закордонним гуртом на цьогорічному фестивалі "Файне Місто". Які ваші думки щодо цього?

— Це почесно, хоча й дивно бути єдиними в цьому сенсі. Круто й сумно водночас. Я знаю, що там мав виступати ще один закордонний гурт із Франції (Celeste — ред.), але вони скасували виступ, і я можу зрозуміти, чому. Річ у тім, що приїжджий музикант зазвичай бере з собою чимало речей і спеціальної техніки, й наразі це дуже непросто.

Також, можливо, це я недостатньо переймаюся щодо цього, але я розумію людей, які не готові ризикнути тим, що вони мають у своєму вені й самим веном, або просто не хочуть, щоби в них щось влучило. Словом, є певні ризики. До того ж жодна страхова компанія не візьметься покрити страховий випадок в Україні.

Виступ у Львові, 2023 рік

Для нас це також складно, оскільки шлях із Люксембургу в Україну дуже довгий. Окрім того, коли ми вже вирішили приїхати, ми ще й хочемо взяти з-закордону щось таке, чого потребують в Україні. Тож ми співпрацюємо з волонтерськими організаціями й будуємо свій маршрут відповідно — проїжджаємо всю Німеччину й усю Польщу. Більше того, водій, із яким ми зараз співпрацюємо, походить із західної Франції, тож він ще має попередньо подолати всю Францію.

Кожне шоу, яке ми граємо в Україні, якщо навіть лише у Львові, зазвичай потребує щонайменше тиждень. Протягом цього часу ми, звісно, не працюємо, тому що ми залишаємо всі зароблені в Україні кошти там же. Ми лише просимо покрити базові речі, як-то бензин, їжа й ночівля. Водночас люди, із якими я працюю на сцені — професіонали, які живуть із заробітків на концертах. Зазвичай вони отримують навіть більшу оплату, аніж я сам. Тож вони так само багато чим жертвують заради поїздки в Україну.

Поміж тим, наша команда навіть не велика. Тож я можу уявити, наскільки складним може стати цей приїзд для інших артистів, чия подорож задіює ще більшу кількість людей.

Попри все, ми з дуже великим нетерпінням чекаємо на свій виступ на фестивалі "Файне Місто" знову. Ми вже виступали там минулого року й сподіваємося, що це буде так само весело цьогоріч, незалежно від усіх обставин. Бо це справді було круто.

— Звісно, я так само на це сподіваюся. Чи ви переглядали цьогорічний лайнап? Можливо, серед артистів є такі, кого ви б хотіли почути наживо?

— О, а як же. Це передусім White Ward, Palindrom, Zwyntar… Але це не повний список, я маю переглянути лйн-ап знову. Окрім того, на той вікенд припадає мій день народження.

— Чи ви вже жалкуєте про обраний спосіб святкування?)

— Ахах, поки що ні. Це особливо.

ROME зіграє на Light Stage Файного Міста 3 серпня, а свій день народження святкуватиме на день раніше. Фото Joe Tremmel

— Так, думаю, це досить вдалий вибір епітета з вашого боку. Я також прочитала, що під час свого виступу ви представите треки з нового альбому "World in Flames". Розкажіть нам трошки про нього.

— Так, альбом якраз виходить у мій день народження, за день до нашого виступу на фестивалі. Звісно, ми плануємо зіграти свою нову музику, хоча ми все ще не мали жодної репетиції… Але ми маємо це зробити. Загалом, новий альбом про час, у який ми живемо. Світ у полум’ї і змінюється значною мірою. Війна в Україні — буквальна, але вона поширюється всюди. Я не робитиму жодних передбачень, але, скажімо, ми живемо в дуже цікавий час. Тож, так, ось про що пісні альбому. Вони загальні за своїм єством, хоча одна з них, "Eagle Wings", матиме прямий зв’язок з Україною.

ROME в мережі:

https://www.facebook.com/romeproject

Фото надані виконавцем