Zoanthropy — Vol​.​2 (2018)

Кияни Zoanthropy увірвалися на українську важку сцену зі своїм пост-металом на дебютному EP "Vol. 1" зовсім недавно — у 2017 році. Гурт впевнено і швидко набирає лайки на фейсбуці, дає інтерв'ю музичним ЗМІ та веде активну концертну діяльність у рамках країни. Сьогодні мова піде про продовження студійної роботи колективу (відповідно до їх слів, що передує повноформатному альбому) — міні-альбом під невибагливо-концептуальною вивіскою "Vol.2."

Рецензія на Zoanthropy - vol​.​1 (2017) від Олекси Ковальова-Блїдого

Відкриває запис трек довжиною в понад 10 хвилин під назвою "The City Of Light". Починається він з відносно мелодійного інтро, вступає каркаючий вокал (як у Cult of Luna, але сухіше). Втім, пізніше цей же голос буде звучати вже у більш високому (як для співака цієї команди, який більшу частину цього і попереднього релізу проричав у тональності баритона) регістрі. Будуть тут і тягучі брейки, коли всі інструменти виконують приблизно схожий малюнок з паузами, і досить цікаві фрагменти баса, який періодично ніби "оголюється", ведучи свою лінію без акомпанементу інших інструментів. Кілька змін тем звучать прогресивно, ігноруючи стандартно заїжджені популярною музикою уявлення про куплет-приспів-брідж.Текст оповідає про щось, на кшталт, будівництва мегаполісу, труднощі та виявлене при цьому терпіння, а також гордість за результат і консолідацію будівельників проти чужинців після завершення конструкції.  

Подальша пісня — "Fetus". Похмуро і важко доносяться її звуки, напрошується паралель з Neurosis вкрай віддалена (хоча тут все менш мелодійно і більш важко). Як не дивно, більше навіть це дійство нагадало Tomorrow з Одеси. З апологетів жанру можливе порівняння з Minsk, а десь з Time to Burn. Слова похмурі про марність існування, даремний прихід у цей світ.

Ближче до завершення композиції йде гітарне соло на чистому звуці, яке мелодикою ближче навіть до стоунеру, ніж пост-металу і виразно попахує блюзовим ладом. Потім, при переході на дісторшн, все музичне полотно стає знову більш схожим на притаманне для жанрів пост-металу\сладжу. В Україні подібне виконували Rings of Rhea, Starchitect, з найближчого закордоння — Reka. Закриває пісню важкий риф і загальний для всіх інструментів ритмічний малюнок (схоже, люблять герої рецензії цей прийом).

Заключна композиція "Iscariot's Journal" — знову важка і не особливо мелодійна. Всередині пісні слухача починає переслідувати (в дусі трилерів\детективів) тривожна мелодія, яка далі обігрується з різними ритмічними малюнками на ударних. Текст цілком відповідає своїй назві з біблійного сюжету про зраду Юдою Ісуса і про те, як подібні ідеї визрівали в голові першого.

Підсумки, загальні враження від прослуховування і прогнози

Треки на релізі розміщені у порядку зменшення довжини. Це цікавий хід дуже в дусі часу, адже увага слухача слабшає іноді, тож починати з найдовшого — саме те. А ось якщо порівняти з дебютним EP, то очевидне зміщення акценту в бік тяжкості від мелодійності дивує. Зазвичай робиться якось навпаки. Еволюція обкладинок від першого альбому до другого демонструє прагнення до мінімалізму і нейтральних відтінків.

Подальший же розвиток колективу теж готує слухачеві сюрприз, цього разу беззастережно приємний: виконувані наживо новинки у 2019 році несуть величезну дозу розривного неокрасту з бластбітами. Що не може не змушувати легендарних Fall of Efrafa відчувати потилицями дихання столичних молодих претендентів на їх порожній трон тегу пост-метал\неокраст. Хоча манера протагоністів рецензії більше нагадує ранніх Downfall of Gaia. Тримаємо руки на пульсі звіра (Зоантропія — божевілля, який виражається у тому, що хворі вважають себе тваринами; вид меланхолії).

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Zoanthropy у соцмережах:

https://zoanthropyband.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/zoanthropyband/
https://www.youtube.com/channel/UCaxM3L2DVfDYoBjPVfUMzdw