The Sunset Survival — Pitch Black (2019)

Щось недобре останніми роками відбувалося на цьому полі: за період 2018-2019 припинили діяльність Casey й Napoleon; через скандал можна забути про Capsize; Crooks UK зникли з радарів; взагалі не стало Landscapes; звісно, залишились чудові Departures та Counterparts (чи правильно буде їх сюди приписувати?), але більша частина або мовчить, або похована в анналах історії.

Не надто райдужна картина вимальовується, так? Доволі дивно, адже зважаючи на те, що емоційна музика перероджується у новому вигляді та повертаються її мейнстрімні батьки, все повинно бути інакше.

Що і казати про нас, де всього завжди мало, куди не подивись. Менталітет радянської людини 1970+ років народження, як і створеної ними дитини, все ще не готовий до того, щоб розповідати про власні трагедії відкрито, сприймаючи це, радше, за слабкість. Та чи це було перешкодою для скрімо-буму? Ні. 

Скромний на хардкор Львів у своєму ростері має The Sunset Survival, котрі відносно нещодавно випустили свою першу повноформатну роботу і, хочу відразу сказати, — перед нами черговий претендент на звання альбому року.

Про гурт

Роком заснування заведено вважати осінь 2012. Містом — Львів. На момент створення, у The Sunset Survival були вихідці з I Gave Back, Ratbite, Home Destinations і Callmeumberto. На сьогодні ніяких змін, фактично, не відбулось, окрім місця бас-гітариста — напередодні запису альбому він залишив команду, а замість нього прийшов музикант із вищезгаданих I Gave Back. Дискографія до виходу повноформатника містить міні-альбом "Sketches" (2014), спліт з емо-панками Waytaker (2015) та сингл "Memories Of Spring" (2017).

Про альбом

Платівка була записана на студії Jenny Records. Зведенням та мастерингом займався Mike Watts із Лонг-Айлендської студії VuDu Studio, що також встиг попрацювати із The Chariot, As Cities Burn, Tides of Man, The Dillinger Escape Plan, Hail The Sun та ін.

38138925_1792044124208739_6438344328199798784_o

Фото з Facebook-сторіник гурту 

Про музику

У вступі я вже згадував у загальних рисах, зараз же буде більше конкретики — коріння альбому одночасно в американському та британському мелодік-хардкорі, котрий почали робити після 2010 року. Тут суміш раннього періоду творчості Dead Swans, Being as an Ocean, Defeater і Touché Amoré, зі звуком молодших команд, як-то Heart In Hands чи Casey. Це якщо казати грубо для виведення середнього показника. Якщо дивитися ширше та глибше, можна побачити цікаву картину поетапного розвитку роботи. Прогрес звучання всередині альбому наступний:

  • "Delusion" — інді/емо-панк, зіграний у кращих традиціях нікому невідомих гуртів, котрі навіть до вузького кола, окрім як випадково, потрапити не можуть. У моєму випадку це Indian Taker. Звісно, можна жартувати про вплив Waytaker, але ближче до середини все розбавляється пост-роковими мотивами, а від панку залишається тільки приставка.
  • "Pitch Black" демонструє рух у бік мелодійного хардкору, який виростає у те, що інколи тегають як postcore (Devil Sold His Soul, The Elijah або Holding Onto Hope). Цікавинка — наявність бласт-бітів, нехарактерних взагалі для піджанру.
  • "Oaken Heart" — "Silhouette" — "Silence" — "Fragile". Послідовне відсторонення від мхк та досягання межі пост-хардкору і пост-металу, де частина останнього із треку в трек стає все більшою. Хтось побачить тут Deftones або Palms, хтось — Devil Sold His Soul.

Починалось все із можливості завести слем, але під кінець не залишиться нічого, окрім бажання пірнути в океан та повністю віддатись йому.

Про лірику

Що може бути трагічнішим, ніж втрачені (не в сенсі загиблі) люди, емоції, пов’язані з цим, та синдром поствідносин? Звісно, зі сторони подібні речі не заборонено трактувати своєрідним садо-мазо, але такі емоційні хвилі завжди провокують творчу людину на вибух, ось про все це і лірика.

Десь вона захопливо-сильна:

The way you make me feel guilty is state of the art
___
Те, як ти змушуєш мене відчувати провину — це мистецтво
"Delusion"

Десь свідомо-трагічна через важкість прийнятого рішення:

I ran away from answers, which were completely known
And now I spent my whole life forever letting go
Those who I used to care for, those who I used to know
___
Я втік від відомих мені відповідей
І тепер я проводжу життя відпускаючи
Тих, про кого піклувався, і тих, кого знав
"Pitch Black"

Десь, по-справжньому літературно гарна:

I feel like a leaf on a dying tree
___
Я відчуваю себе листочком на дереві, що вмирає
"Oaken Heart"

Десь маскулінно-пафосна, що говорить прямо: "якби ти пережив те, що я — від тебе не залишилось би нічого":

If you felt all the weight of every word I had to say
You would cry, you would scream, you would just run away
___
Якби ти відчула важкість кожного слова, що я повинен сказати
Ти б заплакала, ти б кричала, ти би втекла
"Fragile"

Про всі треки музиканти докладніше розповідають ось тут.

71392616_2439145106165301_673954023136559104_o (1)

Foto Sashko Maka

Епілог

"Pitch Black" — катарсис та одкровення перед самим собою за чотирирічний період, що чесно викликає рефлексію у слухача. Альбом не має чого приховувати, все лежить на поверхні: ось біль, ось мої відчуття, ось те, як я це інтерпретую та переживаю, ось те, до чого це може призвести.

З музичної точки зору, праця — величезний крок вперед, адже при змішуванні головне — рівна частина кожного елементу відносно інших: за нагоди ви почуєте пост-рок, що плавно переходить у Devil Sold His Soul, майже дарк-хардкорові біти й такі палко кохані гітарні ходи із сингалонгами.

Надзвичайно гарна робота, без великих претензій. Осіння, трагічна, зі сміхом крізь сльози.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

The Sunset Survival у соцмережах:

https://thesunsetsurvival.bandcamp.com/album/pitch-black
https://www.facebook.com/thesunsetsurvival
https://www.instagram.com/thesunsetsurvival/

Neformat.com.ua ©

1. Delusion
2. Pitch Black
3. Oaken Heart
4. Silhouette
5. Silence
6. Fragile
7. Reborn
8. Interlude
9. Courage

06.09.2019
6 вересня 2019