8 мільйонів на ЗСУ: як пройшов цьогорічний фестиваль "Файне Місто"
Протягом 2–4 серпня у Львові на території !FESTrepublic відбувся масштабний благодійний фестиваль "Faine Misto: Земля майбутніх легенд". В одному з попередніх матеріалів ми описали шлях розвитку івенту, а зараз своїми враженнями від цьогорічної події окремо ділиться наш журналіст Дмитро Акімов.
Зізнаюся — я жодного разу не був на вітчизняних фестивалях, які проходили поза DIY-сценою. От якось не доводилось, та й чого вигадувати — було максимально нецікаво з огляду на умови, ціни та лайнап, який здебільшого складався з нудних артистів, котрі вже десять років не дуже актуальні на світовій сцені. Тим паче, оскільки я проживаю в Ужгороді й маю близький доступ до кордону, мені завжди було легше вирватися на умовний Brutal Assault і отримати фестиваль ААА-рівня приблизно за ті самі гроші й витративши на дорогу стільки ж часу, скільки займає подорож до Києва потягом.
Але COVID-19, а потім і повномасштабне вторгнення країни 404, внесли свої корективи. Тож цьогоріч уже маємо кілька великих івентів, які попри всі обставини проходять в умовах нашого сьогодення.
Фестиваль "Файне Місто" на 100 % благодійний і весь прибуток від нього спрямований на потреби військової бригади "АЗОВ", із якою активно співпрацюють організатори фестивалю. Тому вже другий рік поспіль усі виконавці виступають на ньому безоплатно. Водночас дуже тривожно прозвучали слова організаторів події щодо погодження артистів цьогоріч: через фінансове питання це було значно складніше.
Прес-конференція зі співзасновниками фестивалю "Файне Місто"
Сама подія вже вдруге відбувалася на території !Fest Republic у Львові — такій собі промзоні, з купою локацій, приміщень та майданчиком просто неба для головної сцени. Я і раніше бував у цьому місці — дуже крутий простір із детально продуманою інфраструктурою і точками для різноманітних розваг (єдиний мінус це дорога туди-назад — затори, затори й ще раз затори). Тут і раніше відбувалися масштабні події, як-от, наприклад, фестивалі крафтового пива, що спокійно збирали кілька тисяч аудиторії, або концерти на більш обмежену кількість відвідувачів. Цьогорічне ж "Файне Місто" змогло зібрати 9 тисяч слухачів.
У деяких моментах мені навіть пригадувався той самий Brutal Assault — тут теж дуже компактна територія, усі сцени максимально близько одна до одної й немає потреби добиратись по 20 хвилин заради виступу улюбленого гурту. Та й самі фудкорти теж розміщені за досить схожою схемою. Дійсно, замінити стіни !Fest Republic на фортецю Йозефов і різниці майже не помітиш. Єдине, що все ж у Чехії це більше метал-фестиваль, а от "Файне Місто" охоплює набагато ширшу аудиторію.
Варто додати, що саме "Файне Місто" і !Fest Republic поєднуються ідеально. Уже з перших хвилин розумієш, наскільки все круто продумано та зручно зроблено для відвідувачів. Тут і фудкорти поруч із головною сценою, і декілька точок із різноманітними напоями, і намети з мерчем музикантів, і десятки точок із різноманітними атракціями та розвагами. За останній пункт хочеться виразити окрему подяку організаторам — відчувається чудова робота зі спонсорами та партнерами івенту. Адже тут була й можливість сфотографуватись та одразу роздрукувати собі знімок на памʼять, і можливість потестувати зовсім новенький смартфон від Samsung (дуже круто, що такий великий і вагомий світовий бренд не боїться працювати на події, повʼязаній зі зборами на ЗСУ), і різноманітні бонуси від локальних представників — доставки продуктів, таксі та різноманітні напої.
Якщо говорити про самі сцени, то тут теж усе зручно і круто зроблено. Просто неба на подвірʼї розташована Main Stage, і щоб дійти до будь-якої з іншої сцен, потрібно витратити не більше ніж дві-три хвилини. Але тільки за умови, що немає черг. І тут починається не найприємніший момент — інколи певні технічні особливості приміщень максимально псували враження від події, особливо Dark Stage. Хто бував на концертах у цьому залі, той знає, що єдиний вхід туди — це дуууже вузенькі сходи та майже звичайний дверний отвір, у який складно пройти великій кількості людей. Тому і трапляються ситуації, коли якийсь гурт відіграв, а для того щоб вийти на іншу сцену, потрібно повільно рухатись у потоці натовпу. Або прораховувати плани й тікати із залу за кілька треків до кінця сету.
Гурти 0% Mercury, Grayshapes, Ellia та Telema на Dark Stage
А от на Light Stage було куди простіше зайти — тут і зал більш просторий, і сцена красивіша, але в приміщенні було відчутно спекотно (що чимало людей згадує у відгуках та пропозиціях до організаторів), навіть попри те, що музика тут грала дуже спокійна та переважно повільна. Було б цікаво погратись із залами, та спробувати щось переформатувати наступного року, якщо фестиваль знову відбудеться. Наприклад, перенести Dark Stage на місце "Лайту". Враховуючи кількість відвідувачів і бажаючих побачити тих же Sick Solution або True Tough, ця ідея виглядає не такою вже й нераціональною.
Sasha Boole, гурт Rome на Light Stage
Окрім того, вчергове була представлена Underground Stage — прямо під залою з найспокійнішою музикою, і своїх гостей вона приймала з 12 години дня. Досить зручно, якщо є бажання послухати молодих (або вже досвідчених, хоч і не сильно відомих) артистів, а до початку основного дійства ще кілька годин. Приємно спостерігати гурти, які минулого року грали в цьому приміщенні, а цього разу вже впевнено збирають куди більшу публіку на тій же "важкій сцені". Тому, хто зна, можливо, ті ж самі Mortui Vultus або Mordox отримають цілком заслужений апгрейд у 2025 році.
Виступи гуртів Mortui Vultus та Mordox на Undergroung Stage
Також у рамках фестивалю були облаштовані “Реґґі Сцена” (присвячена памʼяті Максима Науменка, який грав на багатьох тематичних подіях свої сети й загинув, захищаючи нашу Державу), Амфітеатр із різноманітними постановами та презентаціями, великий музичний форум і навіть окремий захід зі змаганнями юнацьких виконавців (оголошено, що допускаються діти до 16 років). На жаль, сил та часу відвідати ці локації не вистачило, але дуже приємно, що кількість опцій для того, щоби провести час на "Файне Місто", не обмежується лише основним набором виконавців.
"Сцена "Амфітеатр" була розташована прямо на вході на фестиваль, і там зазвичай проводились вистави, стендапи, дискусії (наприклад, про рекрутинг) або презентації. Я встиг туди лише один раз на виставу "Веселка на Салтівці" харківського театру "Нафта". Фактично це моноспектакль із музичним супроводом — гітара\бас + барабани + саксофон і такий собі spoken word від Артема Вусика.
Оскільки всі музиканти тут профі з досвідом (грали в таких гуртах як Оркестр Че, Stoned Jesus, Смеющийся Тигр тощо), а головний актор є дуже харизматичним, мені вистава сильно сподобалась і увійшла в мій особистий топ-3 виступів на файному. Плюс, звісно, тематика — усі харківські місця, про які розповідає Вусик, знайомі мені із самого дитинства; коротко кажучи, це було дуже душевно.
А ще в амфітеатрі були тільки сидячі місця і дуже гарний звук, що дало змогу трохи перепочити від натовпів і, місцями, поганого саунду інших сцен", — розповідає Кирило Бренер, учасник гурту КАТ, який цьогоріч був на фестивалі у якості відвідувача.
Своїми думками щодо відвідування фестивалю Дмитро та Кирило також поділилися на відео в Галас-подкасті
Щодо самих гуртів, то тут склад без особливих сюрпризів — усі найактивніші колективи та представники Faine Events (букінг агентство співпрацює із 0 %Mercury, Sick Solution, Цвях, True Tough і багатьма іншими), а також усього один закордонний гість — добрий друг України, Джером Ройтер. Дуже сумно було бачити, що під час його виступу зал пустував, адже перед ним грав колектив Рогата Жаба й там неможливо було пройти до сцени. У цьому випадку, мені здається, організаторам варто було б більш активно просувати присутність Rome на цій події — зняти якісь відеозапрошення, зробити про нього кілька окремих публікацій у соцмережах, абощо.
"Кожне шоу, яке ми граємо в Україні, якщо навіть лише у Львові, зазвичай потребує щонайменше тиждень. Протягом цього часу ми, звісно, не працюємо, тому що ми залишаємо всі зароблені в Україні кошти там же. Ми лише просимо покрити базові речі, як-то бензин, їжа й ночівля. Водночас люди, із якими я працюю на сцені — професіонали, які живуть із заробітків на концертах. Зазвичай вони отримують навіть більшу оплату, аніж я сам. Тож вони так само багато чим жертвують заради поїздки в Україну", — розповідав Джером у свіжому інтерв’ю Неформату.
Окремим питанням для мене є відбір учасників: якщо коментувати гурти на тих же Main/Light Stage мені не дуже доречно, то от від засилля металкор гуртів нової хвилі на "Дарку" було трошки нуднувато. Звісно, цей жанр зараз має неабияку популярність серед молоді та цільової аудиторії самого фестивалю, але трошки більше різноманіття не завадило б. Та й іншим сценам його теж можна додати — цікавих колективів наразі чимало, я певен, що багато хто погодився б виступити. Той же Cape Cod, Disappeared Completely або Sheetel дуже круто б підійшли для лайтової сцени.
Виступи на Main Stage: Паліндром, Hackedface, Zwyntar
Повертаючись до питання організації та осмислюючи власні враження від фестивалю, деякі моменти все ж хотілося б підняти й зауважити. Що перше згадується — це не дуже професійний ведучий на Dark Stage. Я все розумію, благодійний івент, потрібно проводити збори та аукціони, але ж не створюючи затримки по 5–10 хвилин після кожного виступу. У результаті таких дій маємо те, що гурт White Ward почав грати на 20 чи навіть 30 хвилин пізніше свого розкладу, а саме в цей момент на головній сцені увага майже всіх відвідувачів фестивалю була прикута до гурту Карна. Думаю, не варто пояснювати, яка кількість слухачів була на Main Stage і яке співвідношення до неї спостерігало за перформансом одеситів в експериментальному складі. Але найгіршим враженням для мене було, коли цей же ведучий запрошував Colotyphus розпочати свій сет і назвав їх "Крутовус". Уявіть собі, як вам було б приємно виходити грати для аудиторії, яка вигукує якусь нісенітницю замість вашої назви.
White Ward та Colotyphus на Dark Stage
Також досить дивним рішенням було обмежити доступ артистів з Underground Stage до "Преміум-зони" на даху однієї з будівель. Чим ці виконавці гірші за інших? Але при цьому, я неодноразово помічав як одних учасників колективів розвертали на вході на цей майданчик, а інших спокійно пропускали. Та і з іншими "доступами" були проблеми при спілкуванні з охороною — одні спокійно тебе пропускають, а інші переглядають інструкції та нервово шукають, "чи можна пускати пресу", хоч на бейджику і вказана така.
Але менше з тим, навіть під час перерви між виступами гуртів (або коли хотілося просто перепочити та пропустити когось нецікавого) можна було спокійно відправитись до намету з мерчем, аби придбати футболку улюбленого гурту — вибір був на будь-який смак! Або для більших естетів тут була точка з вінілами від Тільки Так Records — вітчизняні релізи на платівках це дуже круто, та й іноземних було чимало. Єдиний момент, що ціни виглядали трошки завищеними, але для фестивалів це нормальна практика. Та й загалом приємно було спостерігати, як на фестиваль приходили цілими сімʼями — хто з дітьми (на території був навіть ігровий майданчик), хто зі своїми улюбленцями.
Підсумовуючи всі три дні, що я провів на Faine Misto, можу сказати тільки одне — для мене він однозначно вдався. На ньому відчувалась та сама атмосфера фестивалю — "файні люди", для яких робиться захід, це тільки підтвердять. І це все завдяки колосальній роботі організаторів події, їхньому натхненню та бажанню. Ну і, звісно, головна мета події — це збір коштів. Цього року вдалося накопичити ще більшу суму на потреби наших військових, ніж тогоріч — майже 8 мільйонів гривень! А вже наступного року, сподіваюсь, у Тернополі чи Львові, цей фестиваль знову зможе зустріти всіх уже під мирним українським небом.
Фестиваль "Файне Місто" у соцмережах:
Фото — Аліна Плеська
