Культура:війна. Єгор Фелюст (Neformat)

10.05.2023

Презентуємо подкаст з івент-менеджером та журналістом Неформату Єгором Фелюстом про зміни в музичному житті Чернігова після повномасштабного вторгнення та терапевтичну роль музики для містян у цей період.

У новому спецсезоні подкасту "Культура:війна" Анаід Агаджанова завітала на музичну конференцію Neformat Music Unity: Рух попри війну, організовану нашим медіа. У серії із шести епізодів Анаід спілкується зі спікерами, відвідувачами та організаторами конференції на культурні та навколомузичні теми.

Герой другого епізоду — Єгор Фелюст, що вже не перший рік займається організацією концертів та фестивалів у рамках Неформату та рідного Чернігова, а тому тісно знайомий із самими виконавцями, локальними організаторами, клубами, звукорежисерами та іншими учасниками концертного життя. На його рахунку понад 80 різноманітних івентів — від невеликих підвальних хардкор-концертів до масштабних дводенних різножанрових Неформат Фестів.



Подкаст також можна послухати на Apple Podcasts i Google Podcasts


Концерт наче востаннє

Єгор відновив концертну діяльність у рідному місті в першій половині серпня (ред.).

Якби була можливість навіть у травні або квітні концерти робити, то я б робив, бо свідомо відчував, що людям це потрібно. Знову ж таки, повертаючись до репетиційок якихось на 30 людей, але я знав, що ці тридцять людей будуть на цей івент ходити як востаннє. Бо всі ми в Чернігові пережили те відчуття, коли ракета тобі може в обличчя прилетіти, і за секунду все — нічого більше не буде.

На жаль, серед загиблих є мій гарний знайомий, буквально там 24 лютого все почалося, а 3 березня він уже загинув. Тож я хотів почати цю концертну серію з вечора, присвяченого його пам'яті, але вийшло зробити три концерти на репетиційці, а гроші я просто складав, щоби потім віддати його сім'ї. Тобто це була така демоверсія, потім робили вже в приміщенні трошки більшому івент, де перед цим був паліндром, і Kurs Valut приїздили, але можна сказати, що першим локальним був концерт пам'яті загиблого нашого товариша.


Люди, гроші та підтримка

Після початку повномасштабного вторгнення і особливо після того, як зняли оточення Чернігова (ред. початок квітня 2022), ситуація стала значно кращою, аніж була до того. Це відчувається як і по людях, яких стало набагато більше на івентах, так і по, певно сказати, атмосфері. Адже до вторгнення в мене було чимало проблем із тим, щоб знайти хоч якусь притомну локацію, та просто будь-яку локацію для проведення концертів. Ми вже не зважали ні на що — головне, щоби був якийсь простір, куди можна привезти апарат і робити концерти.

А зараз ніби й небайдужі люди допомагають, і навіть трошки щось влада із цим почала робити й рухатись у нашому напрямі. Я не скажу, що це підтримка прямо по всіх фронтах, але хоча б не відвертають носа, не кажуть, що ми якісь гучні нєфори, панки, і все таке. Хоча й такі ситуації були, коли держустанова нас пускала до себе, три концерти пройшли, і потім нам майже буквально сказали: "Ви занадто гучні для нас, до побачення".

Більше про культурну діяльність Єгора в Чернігові

Є і злам стереотипів, і головне те, що люди свідомо відмовляються від контенту російського і звертають увагу на контент український. Я якось казав, що в нас були два такі етапи привернення уваги слухача до української культури, і зараз от третій. І люди не зважають на якість, а, так би мовити, дають шанс різному українському матеріалу й контенту.

Ще мені в Чернігові зараз дуже подобається те, що роками всі концерти, які відбувалися, навіть маленькі в репетиційці на 30 людей, були, дай боже, якщо в нуль. А зараз усі концерти точно йдуть у прибуток, і найголовніше те, що прибуток цей не в кишеню кладеться. Усі концерти благодійні, і із Чернігова я завжди віддаю кошти місцевим або волонтерам, або знайомим, які служать на кордоні, або от з останнього концерту — давньому знайомому шкільному товаришу на лікування. Хлопець, 26 років, а вже до майора дослужився!


Майже тріумф українського андеграунду

Я для себе розділяю івенти в моєму місті, і в Києві. У Києві я б виділив останній концерт з White Ward. Впевнений, що якби не концерт у клубі The Crown в той самий день, то в нас був би солд-аут. Коли я замислював цей концерт і ми з редакцією його обговорювали, то я казав їм, що як тільки буде солд-аут, ми постимо красиву картинку й пишемо, що це тріумф українського андеграунду. Звісно, що до цього солд-аути були і в 1914, й у Stoned Jesus, але, ну, хотілося. На жаль, трошки нам не вистачило, але й так був добрий результат. (ред. на тому концерті редакції вдалося зібрати понад 156 тисяч гривень прибутку, який ми віддали на різні волонтерські потреби)

Запис першого благодійного концерту Неформату після повномасштабного вторгнення


Музика, що лікує під час війни

Я належу до категорії тих людей, хто мав паузу з музикою, але з практичної сторони, тому що я хотів слухати, але боявся, бо, думаю, навіть на низькій гучності не почую, не дай боже, щось (ред. приліт) і все. І потім уже, коли офіційно жест доброї волі був зроблений, перше, що я зробив, це так от накрився декількома ковдрами, ще й подушкою зверху, щоб нічого не чути, й увімкнув альбом КАТ — "Поклик". І отак просто по колу крутив його, певно що, два тижні без зупинки. Тому що цей альбом — просто як рана на живому тілі… Але зараз я не хочу до нього повертатися, тому що це дуже важкі емоції.

А зараз я альбом Роми Майка відкрив для себе. І навіть, не знаю, може, я якусь хибну думку скажу, але я дуже фанбой Мак Міллера. І мені здається, що якби Мак Міллер був в Україні, співав українською, то він звучав би як Рома Майк зараз.

 

Перспективи для українського андеграунду

Дуже люблять у багатьох інтерв'ю згадувати слова Черчилля, що, коли ми не воюємо за культуру, то за що ми тоді воюємо? Я не робив фактчекінг, чи казав він це насправді, але мені хотілося б, щоб уже зараз у нас відбувалося те, що з культурою відбувалося у Японії після Другої світової чи навіть у Кореї, щоб вона просто дотувалися з держбюджету.

Хотілося б, щоб не було таких історій, як зараз із Мінкультом, коли артисти з одним синглом виїжджають у двотижневі євротури й ніхто на це не звертає увагу, і водночас щоб держава думала про всіх, а не тільки артистів, які перевзулися. Бо досвід показує, що, так би мовити, андеграунд набагато перспективніший на експорт, ніж артисти, які в нас стадіонного рівня. Тому що це історія суто для нашої країни, а там, за кордоном, ті ж White Ward, 1914, більш нішеві Bezlad, чи нойзери якісь — вони ж постійно катаються Європою і постійно повертаються! Та, що найголовніше, їхній внесок у цю справу, як на мене, більший ніж Монатіка, який 300 тисяч привіз зі свого туру.

Тому хотілося б, щоб держава насправді звернула увагу на своїх діячів культури, і підтримувала їх хоча б якось, а не просто там папірчиком і грамотою.

Конференція відбулася в межах реалізації проєкту #ZMINA_2_0 "Субгранти для культурних проєктів" фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО "Неформат Україна" й не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Єгор Фелюст у соцмережах:

https://www.facebook.com/yehor.feliust/
https://www.instagram.com/xstillydgnx/

Інші подкасти із конференції за цими посиланнями: 

Neformat.com.ua ©