Jinjer — Macro (2019)

Про успіх Jinjer не чув тільки лінивий або ж забутий богом мазафакер з провінційного міста. Об’їхавши майже весь світ, гурт зі скромної Горлівки підкорив серця мільйонів фанатів у найрізноманітніших куточках Землі. Після більш-менш успішного міні-альбому "Micro", який вийшов на початку року, гурт зумів вирватись з турових подорожей і відправитись на студію для запису повноформатного альбому, котрий просто зобов’язаний стати новою віхою у розвитку колективу.

Попередній щодо "Macro" реліз міг похвалитись двома дійсно хорошими треками — пісні "Ape" та "Perennial" досі залишаються у пам'яті завдяки хітовим ходам та хорошому сонграйтингу. А от сингли, що увійшли до повноцінного релізу лонгплею, залишили неоднозначне враження — "On The Top" та "Judgement (& Punishment)" не чіпляють і мало чим запам'ятовуються. Так, у другій пісні є трохи незвичний шматок регі, котрим вокалістка Тетяна, за її словами, активно надихається, але більше слухача тут нічим не здивуєш.

І, якщо вищеперераховані треки хоча б трохи виділяються, то інша частина альбому викликає лише подив. Куди дівся запал? Куди зникла творча іскра? Аж до самого кінця платівки насилу вдається відмітити хоча б кілька непоганих моментів у піснях, все інше лише пролітає повз і забувається настільки ж миттєво, як ранковий сон. А от остання композиція у треклисті взагалі викликає масу питань.

Можна зрозуміти все: гурт подорожує світом і постійні виступи з'їдають місяці мов як дні, та так, що не залишається часу не тільки на творчість, але і на особисте життя. Звичайно, у такому ритмі майже нереально писати нові та хороші пісні, але викладати майже ембіент ремікс на один із хітів з попереднього релізу під виглядом окремої пісні — мені це складно зрозуміти. Навіщо це непорозуміння під назвою "lainnereP" було додано на платівку? Питання, звичайно, суто риторичне.

Немає сумніву, з технічної точки зору, Jinjer досі лишаються флагманами не тільки на вітчизняній сцені, але і сміливо вриваються до лідерів світової метал-сцени. Звучання, як личить сучасним тенденціям, відмінне і все на своєму місці: трохи утоплена гітара, випираючий бас та барабани — тренди простежуються на ура. Та й візуальна частина на рівні — кліпи виглядають гарно, а гурт з кожним разом все краще і краще працює на камеру.

Але якщо звернути увагу на якість пісень, то все не так гладко — відверто прохідні композиції топлять альбом і не дають Jinjer рухатись далі. Досить складний матеріал не робить своєї головної справи — він банально не качає. За усіма цими хитрими ходами та навороченими рифами не криється частина душі, яку музиканти повинні були вкласти у свої пісні. Хоча варто похвалити їх — відверто затягнутих пісень стало відчутно менше й усього лише одна триває більше п'яти хвилин. Звичайно, гурт і далі буде подорожувати світом, збирати повні зали (а майбутній тур по Європі майже в кожному другому місті перебуває у статусі sold out), але цей альбом не дає якісного кроку вперед.

Другий повноформатник на крупному лейблі майже в усьому поступається попередньому альбому і якщо за мірками України це все ще міцна робота (хоча вже є багато колективів, які випустили цього року більш хітові та приємні релізи, наприклад, White Ward), то щодо світової сцени є сумніви. Натовп фанатів гурту й особисто Тетяни Шмайлюк, мабуть, залишився задоволеним, але прямо зараз я не бачу жодну з пісень цього релізу в моєму плейлисті "треків, що сподобались" за рік.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Jinjer у соцмережах:

https://www.facebook.com/JinjerOfficial
https://jinjer.bandcamp.com/
https://soundcloud.com/jinjermetal