Amphibian Man — Shapes (Side A) і Shapes (Side B) (2019)

Іван Семещенко – талановитий музикант, що славиться вмінням швидко та якісно писати новий матеріал, знову набрав свою крейсерську швидкість і продовжує видавати круті релізи один за одним. Після тринадцятого у своїй дискографії релізу "No Surfers In My Town" (мою рецензію на який можна прочитати тут) не змусив довго чекати та вже за пів року випустив, для затравки, збірку каверів "Metal Goes Surf", на якій знайшлося місце і класиці а-ля Judas Priest, Iron Maiden, Black Sabbath та більш неочікуваним версіям пісень Immortal, Mastadon та Converge. І, звичайно, захотілося більше!

І ось в липні був випущений 7-трековий EP-реліз з обнадійливою назвою "Shapes (Side A)". На обкладинці, яку для Amphibian Man зробив Михайло Пасхальний, котрий малював обкладинку і для "No Surfers In My Town", зображено портативний носій інформації на магнітній стрічці, аудіоносій, який активно повертається на полиці музичних магазинів, сторінки з мерчем на bandcamp та у колекції меломанів – компакт-касета. Ну і ті, хто хоч раз тримав касету в руках, знають, що крім сторони A, очевидно, має бути і сторона B. На другу частину релізу довелося чекати ще рівно два місяці, – і ось ще 7 треків.

"Side A" відкриває трек "Highway", який одразу демонструє, що Іван вирішив продовжити розкривати звучання "No Surfers In My Town" і наступний трек "The Chase", тривалістю в одну хвилину і десять секунд, підтверджує панковість релізу. Хоча моїм улюбленим на альбомі, так само, як і в "No Surfers In My Town", став трек, який мені здався найбільш метальним. У "No Surfers In My Town" – це був "Legion", а на "Shapes (Side A)" – середньотемповий "Mountain", риф у якому з кожним разом стає все потужнішим і досягає кульмінації наприкінці треку.

А далі пішло щось зовсім інше, "Dream" у двох частинах – це вже якийсь матсьорф насправді, дуже прогресивне та складне звучання в Івана далеко не вперше, але те, якими шляхами слухача веде Водна Людина впродовж п’яти хвилин на "Dream (part 2)" потребує окремої уваги – трек змінює настрій за настроєм, відкриваючи слухачу нові грані surf музики, адже з класичним surf, surf rock’ом та і з surf punk´ом Amphibian Man має не так багато спільного. Іван нарізає дуже цікаву й експериментальну музику, саме тому в форматі one-man band та з повним креативним контролем над своєю музикою він може видавати так багато всього.

"Як і у всіх попередніх релізах – повний diy, сам все записував, зводив, монтував відео", – розповів Іван Neformat’у.

Так, не вистачає живих виступів Amphibian Man, проте цим можна пожертвувати, якщо таким чином слухачі отримуватимуть більше музики за коротший проміжок часу.

"Side B", на відміну від "Side A", не має коротких та довгих треків, кожна з композицій триває 3-4 хвилини та має схожий настрій. Друга сторона касети мені здалася трохи важчою за першу, і навіть треки "Changes" та "Pass", які дуже вдало б доповнили атмосферу якоїсь аркадної гри, наприкінці вибухають. Загалом "Side B" звучить трохи більш прямолінійно, ніж перша сторона, що, однак, ніяк не є недоліком EP.

– Мені Side A здався більш експериментальним, а Side B трохи важчим та ціліснішим. Як ти вирішував, які треки підуть на яку сторону?

– Пісні входили до тієї чи іншої частини виключно в міру їхньої готовності. Тобто ті, які були закінчені першими, пішли на сторону А, інші – на сторону Б. Сторона А здається більш експериментальною, бо до неї увійшли пісні написані протягом доволі великого періоду часу. Та і взагалі це був, можна сказати, перехідний період, пошук нового звучання. "Dream (part 1)" та "Dream (part 2)" – це найстарші серед них, тоді і почалося написання сторони А. Сторона ж Б звучить цілісніше і більш комплексно, оскільки були взяті до уваги нюанси, які виникали під час запису сторони А, та і взагалі вона була придумана і записана за значно коротший термін.

B-sides, історично, – це треки, що йдуть на додачу до сторони А (основна частина альбому чи головний сингл на семидюймівці), на яку, перш за все.  має звернути увагу слухач. Тут трохи не так, "Side B" – такий самий повноцінний реліз, можливо, навіть більш продуманий. У далекі роки, коли основним форматом синглів була семидюймова платівка, існували так звані double A, коли обидві сторони платівки, обидва сингли – хітові. Як на мене, у цьому випадку теж жодна сторона не поступається іншій, а "Escape" – завершальний трек на Side B – став моєю улюбленою композицією від Amphibian Man. So far, звичайно, бо на кожному релізі Івану вдається підіймати планку.

Тому рекомендую уважно ознайомитися з кожною стороною і сподіватися, що скоро на нас чекатимуть гарні новини. Наприклад, що можна буде потримати касету зі сторонами А та Б в руках та що до наступного релізу від Amphibian Man лишилося не так вже й довго чекати. Сподіваюся.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Amphibian Man у соцмережах:

https://amphibianman.bandcamp.com
https://www.facebook.com/amphibianmansurf