Знахідка від "Шукай": лейбл випустив другу частину експериментальної збірки Валентини Гончарової

Першого грудня сублейбл Muscut’у, який має назву Шукай / Shukai, опублікував другу частину збірки Валентини Гончарової – "Recordings 1987-1991 Vol. 2".

Ця частина імпровізаційних записів складається з трьох дуетів, які Валентина зіграла зі своїми приятелями. До сих пір музика зберігалася на вузьких стрічках магнітофону "Олімп", вже протягом 30 років, а тепер її може почути кожний на Bandcamp.

Перший дует із Олександром Аксьоновим був записаний в Таллінні, на домашній студії Валентини, коли музиканти готувалися до концерту в тому ж місті.

"Підготовка до концерту полягала в тому, щоб зіграти якнайбільше різнохарактерних імпровізацій, налаштуватися кожному з нас на творчу хвилю і краще відчути одне одного. Метою концерту теж була імпровізаційна музика, яка безперервно розвивається та не відпускає уваги слухачів", – ділиться Валентина із Неформатом.

Така сама історія та місце запису і в другого дуету – Валентини та Сергія Лєтова. Дещо інше походження має третій дует, який Валентина склала з фінським музикантом на ім’я Пекка Айраксінен – їхнє виконання було записане вже на його домашній студії.

"Пекка тоді жив на хуторі, розташованому приблизно на півдорозі між Гельсінкі та Турку. Він грав на клавішних інструментах, іноді на гітарі та ударних. Він ніколи не грав авангардний джаз, не займався імпровізаційною музикою з партнерами, але експериментував як композитор та записував музику у своїй студії. Для мене все було незвично. Це була наполовину продумана музика, наполовину імпровізаційна."

За словами виконавиці, тоді, коли вони записувалися, не було жодної можливості зводити, міксувати та редагувати запис, а найменша помилка перекреслювала всю роботу й змушувала писати наново.

"Тепер процес запису з використанням комп'ютера та звукової карти протікає зовсім інакше. З'явилися нові можливості, запис став легшим, але, як не дивно, саме ці зміни стали для мене проблемою й зажадали від мене зміни мислення в музиці. Знову довелося шукати свою естетику та напрацьовувати свій стиль", – додає артистка.

Хто зробив обкладинку для відцифрованої музики – виконавиця не має гадки, але в захваті від них обох, до першої та до другої частини. Валентина вважає, що вони висвітлюють "невід'ємні грані її особистості" та контекст, у якому вона живе.

Зараз Валентина має багато записаного матеріалу, де вона грає на двох абсолютно різних електроскрипках, які зробив її чоловік Ігор Зубков.

"Нещодавно він обновив всю електроніку в тих інструментах, які зробив у 80-ті роки. Крім того, я використовую електровіолончель, різні ударні інструменти, а також хенддрам, монохорд та багато іншого. Я працюю одразу над кількома творами. Сподіваюся, що скоро зможу явити їх слухачам."

Валентина Гончарова – досвідчена скрипалька з Києва, відзначена нагородами, неформалка класичної музичної освіти. З кінця 80-х мешкає та працює в Таллінні. Її релізи видавалися на Лео Рекордс та фірмі Мелодія. Авторка саундтреків до декількох фільмів.

Сергій Лєтов та Олександр Аксьонов – музиканти, які брали активну участь у соціально-культурному русі, який охопив музикантів, поетів, художників на хвилі Перебудови. Вони стояли у витоків нових художніх стилів у мистецтві, коли змінювалося думка, способи творчого мислення, і, що найголовніше – модель поведінки у суспільстві.

Фото обкладинки – надала виконавиця