Дебют: абсурдні тексти від Wowchoke

Київський гурт днями випустив перший у своїй дискографії альбом "Зефір метамодерну".

Гурт розпочав свою діяльність 2020 року: ще взимку почалося формування колективу, а влітку музиканти вже репали "Галичан", "Вовчка" і "Басейни", 21 жовтня вигадали назву. Альбом записували у різних локаціях: на репі ритм-секцію, вокал — на хатній студії Олександра Піпи (ред. один із засновників ВВ), клавіші і віолончель — вдома у Віктора Пушкаря.

"Саунд нам робив Піпа, бо ніхто краще за нього такий, як у нього, саунд не зробить. У тому сенсі, що ми захоплюємося Піпою, його інтелігентністю, креативністю та нелюдським драйвом. Я навіть веду на фейсбуці групу "Неформальний клуб шанувальників Олександра Піпи". Отже, до нього ми і звернулися. Впоралися досить швидко, як на мене", - розповіла у коментарі нашому виданню вокалістка гурту Євгенія Чуприна.

Місцями сюрреалістичні тексти гурту нерідко базуються на реальних подіях. 

"Галичани" присвячені Богдану Гриньку, співочому драмеру львівської панк-групи Бетон, який необачно заявив, що срати і гівно — то кацапська тема. "Летючий вовчок" присвячений українській аеророзвідці. Щодо "Рук", то це мій давній хіт. Існує ще версія Вапна, де я співала раніше, причому лідер цього колективу Олександр "Абздольц" Латушкін є автором актуальної редакції тексту. Ба більше, я це співала ще й з Регуляторами. Звідки взялась ідея? Річ у тім, що у 2007 році я була в.о. головного редактора журналу XXL. Нам не було кого відправити за тест-драйв джипів, і я поїхала сама, не вміючи водити машину. Каталася на пасажирському кріслі, і один з водіїв розповів цю історію. До речі, це відомий журналіст, я лише забула, як його звуть", - додає Євгенія. 

Обкладинку для альбому зробив Андрій Гончарук, видавець "Лютої справи" і генеральний спонсор Міжнародної літературної премії ім. О. Ульяненка. 

Наразі музиканти репетирують нові пісні "У нас в селі всі панки поздихали", "ЗОЖ" і баладу "Сюзана Елпі", присвячену лідерці гурту Rising, та загалом працюють над другим повноформатником.

Також Євгенія розповіла докладніше про бекграунд учасників гурту:

"Я більш відома як поетеса, спочатку російська, що була абатисою інституту послушниць московського Ордену Куртуазних Маньєристів, потім українського, належу до барбаканського кола. Ну, там, членкиня Спілки письменників України, і що більш круто — Міжнародного ПЕН-клубу. Співала у гурті Вапно, але не довго, мене вигнали за те, що я хотіла виступати і постійно щось організовувала, а вони там хотіли просто репати в гаражі.

Наш клавішник Віктор Пушкар — це широко відомий у найвужчих колах естетів музикант-експериментатор, і те, що він почав грати панк, це теж експеримент. Наш драмер Костя Штахет — людина загадкова і непередбачувана, дещо хитросрака. Він грав у багатьох колективах, причому одночасно. За цим важко встежити. Діапазон від важкого металу до регі.Наш басист Ігор Космінський увірвався ніби нізвідки, але хутко і різко, і нині він грає у нас і ще у гурті Зграя.

Гітари не маємо, бо мене у дитинстві злякали барди. Мартин Няга на двох композиціях потужно грає на басолі типу віолончель — це писалося без мене, цей музикант живе в іншій країні, але він безумовно шикарний. Після цього сказаного вас уже не здивує, що ми граємо інтелектуальний панк".

Wowchoke у мережі:

https://www.facebook.com/wowchoke/
https://www.youtube.com/channel/UCnhA4Wy-l4HTQp4qeoHI-tw/featured
https://soundcloud.com/zsu3xymjn0h8 

На обкладинці - фото Pavel Kolesnichenko