Pilikayu - Людина доросла (2020)

Львівський проєкт Pilikayu цьогоріч презентував другий повноформатник, у якому продовжує свої нарочито наївні творчі пошуки. Розповідаємо, чому це цінно. 

У гонитві за топовими інструментами та найсучаснішими студійними технологіями запису нерідко можна втратити найголовніше — своє щире бачення, натхнення та навіть любов до музики, яку створюєш. Цей процес дуже схожий с дорослішанням, побічна риса якого — максималізм, призводить до таких згубних наслідків як втрата «внутрішньої дитини», заборона бути наївним, страх здаватися недостатньо серйозним. Та чи є у "дорослості" якась самоцінність і за якими критеріями ця "дорослість" вимірюється? Пілікаю обрав шлях нарочитої наївності та щирості, крокуючи яким досліджує в альбомі "Людина доросла" сум та складнощі зростання, віддалення від дитинства та становлення особистості.

Технічний підхід на цьому альбомі, як і на першому, цілісний — починаючи з вибору музичних інструментів, закінчуючи виконанням візуальної складової, Павло Олефіренко впевнено наслідує ідеї DIY та вірить у самодостатність творця. Автор ніби збирає по крупинках з оточуючих предметів пазл: синтезатори з барахолок, дитячі фото з власного альбому, спогади, нав‘язливі мелодії, що грають у голові, випадкові глюки техніки, передсмертний стогін зламаного обладнання.

Головними інструментами альбому є іграшкові та pocket синтезатори, калібма, різні гармошки, голос, а накопичення та зведення альбому вміщується в айфон.

Відео та трек з дебютного альбому pilikayu "Свобода, радість, лінь та сум"

Пісні не перенасичені текстами та будуються не навколо лірики, проте на альбомі знайшлось місце трекам трьома мовами, інструменталкам, колисковим та своєрідним лічилкам, і навіть каверу на Кино ("На кухне"). Варіативність емоцій від треку до треку доволі одноманітна та спокійна, ви не почуєте істерики, агресії чи невтримного сміху, але альбому і не потрібно впливати на слухача, використовуючи якісь тригери. Меланхолійні радість та сум — легка емоційна турбулентність зачаровує своїм світлим спокоєм, дбайливо огортає іграшковими мелодіями, заколисуючи, занурюючи у світ мрійливих чи реальних спогадів. Особисті переживання та досвід виконавця, передані мовою звуку, стають зрозумілими та близькими чи не кожному слухачеві. Навіть, якщо ваше дитинство не було схоже на безпечну та приємну прогулянку таємничим темним лісом, а розбиті колінка закарбувались у пам’яті слабким болем на фоні інших потрясінь, Пілікаю своєю музикою допоможе віднайти у куточках пам’яті спогади про себе, як про щасливу допитливу дитину. Медитативний мелодизм та розмірений темп альбому захоплюють та утримують увагу до самого кінця попри доволі великий хронометраж (13 треків), схожий на довгу мандрівку, яку людина проходить від народження до повноліття.

Pilikayu наживо

Які ж асоціації першими спадають на думку, коли слухаєш "Людина доросла"? The Shaggs, Daniel Johnston — словом, аутсайдер-вейв. Щось, що знаходиться вище звичних нам законів гармонії, те, що стоїть за межами умовного "правильно, добре та якісно".

У випадку з альбомом "Людина доросла" не працює правило, що не можна судити по обкладинці — оформлення альбому максимально лаконічно та ємко візуалізує його зміст та характер.

Сподіваюсь, що кожен хто побажає пройти стежками мрійливих пісень Pilikayu, відчує натхнення та тепло від спостерігання за цифровими пейзажами, пухкими хмарами звуку та озерами дитячих спогадів.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Pilikayu — львівський abstract lo-fi pop проєкт. За словами автора, це пілікання, змішані з абстрактними звуками, та попмотивами, записані на дитячих інструментах, власники яких уже давно подорослішали. На рахунку проєкту невеликий мініальбом та два повноформатні альбоми.

Pilikayu у мережі:

https://www.instagram.com/pilikayu_/
https://pilikayu.bandcamp.com/releases
https://www.facebook.com/pilikayu/
https://www.youtube.com/channel/UCJ-wXP9031KunhZqXlr-4Ng