Artem Bemba - Fried Autumn Leaves (2021)

Чим особливий новий альбом Артема Бемби, які культурні пласти він підіймає та чому потрібен українській музичній традиції, розмірковував мультиінструменталіст Євген Манко (La Horsa Bianca, Gulliver's Thunder Machine, Улица Курзу). 

Значна частина психоделічно-прогресивного дискурсу в нас зараз зайнята важкою музикою. Це не погано; це ознака часу; це вочевидь те, що резонує з людьми. Тому тихі голоси трошки важче помітити. Особливо тихі голоси, які розмовляють простою мовою про прості речі.

Artem Bemba — це сольний прогроковий проєкт львівського музиканта Артема Бемби, учасника гуртів Sealand Airlines, Sherpa The Tiger та OLES. Його дискографія нараховує десять різноманітних релізів тільки в рамках сольного проєкту. Серед впливів музикант вказує джаз, краут-рок, прог та хард-рок, електроніку, психоделію, інді, сінгерів-сонграйтерів, академічний авангард та українські ВІА.

Це чутно і на останньому альбомі Артема - "Fried Autumn Leaves", над яким музикант працював останні 6 років.

1. Музика

Думки, які в мене викликав альбом Артема Бемби, беззаперечно, частково виростають з моїх фонових роздумів як людини, що займається не дуже трендовими формами мистецтва. Тому це особистий погляд з особистої дзвіниці, а об’єктивним об’єктивом мій телескоп (так, це дуже технологічна дзвіниця) не облаштований.

Обізнаність у музичному контексті провокує тикати пальцем у кожну асоціацію і радісно кричати: о, дивіться, Флойд! о, Харрісон! о, Майк Олдфілд! о, Кентербері! Ну так, це все є: акустика та спокійний спів можуть нагадати флойдівський "More", мелодика та тембр електрогітари — Джорджа кінця 60-х, мелотронні аранжування — "Tubular Bells" або "Ommadawn", можна продовжувати, якщо є хист до постмодерного аналізу нашарувань культурних палімпсестів.

Але це все не важливо.

Важливо те, що це, я вважаю, дуже необхідний голос в українському контексті, який своїм осіннім павутинням сплітає, зв’язує та поєднує багато речей. Сучасний контекст, в якому написані ці пісні, поєднується через саунд з ранніми 70-ми. Життєрадісний український фолк-поп епохи "вусатого фанку", впливи якого помітні у мелодиці пісень Артема, поєднується з інтровертним сонґрайтерським психоделічним фолком на кшталт Incredible String Band або тих же Баррета й Флойда — музикою для роздумів, а не для танців.

Нарешті, рефлексивний медитативний настрій альбому додає ще один вимір проєктам, в яких Артем грає музику з трошки іншим і більш бадьорим настроєм: Sherpa the Tiger, Sealand Airlines... Цей альбом — як нова точка простору, з якої всі ці речі виглядають по-новому.

2. Література

Про мову альбому хочеться поговорити окремо. Філолог (мій тато б заперечив: лінгвіст) хоче визначити жанрові рамки, щоб поставити в їхніх координатах точку відліку. "Наївна поезія" — не дуже вдалий термін, бо містить недоречну зневажливість. "Японський мінімалізм" — натякає на стилізацію. Тут між тим справа в іншому.

Автор не вдається до загадкових образів — його метафори ілюструють, а не зашифровують:

Час настане йти на абордаж:
Зі сміхом й порохом полів віддадуть врожай наш.

Не пише довгих сюжетів, історії тут — це радше віньєтки, як-от освідчення в пісні "Читач":

Той день настав,
Я вже все прочитав.

Кожна пісня — це оповідь від особи персонажа, який відчуває світ безпосередньо, тут і зараз, тому його відчуття дуже комплексні, але міцно вкорінені в речах, які його оточують:

Рани загоїть тепле горня
Або повна склянка вина
Допомогла б ще чиясь усмішка
Та поряд нікого нема.

Тому безпосередність ліричного героя викликає асоціації з наївним мистецтвом, а принцип фототексту, який передає сконденсований момент життя — з японською поезією:

Ти знайшла
Сивину
Видну ледь
Вчора в волоссі моєму.

Чи цей ліричний герой створений автором спеціально для того, щоб альбом переживався слухачем герметично? Якщо порівняти, наприклад, із лірикою на концептуальному альбомі "The Traveler" (2020), відповідь мені здається однозначною: так, це свідоме художнє рішення. Чи багато в цьому герої особистого голосу автора? Може, так, може, ні, для витвору мистецтва це не дуже важливо.

3. Ремонт

З огляду на власне музикування я колись писав (або, може, лише говорив?) про "невивчені уроки": що деяка музика в нас мала б бути, але не сталася, і її місце направду нічим не зайняте. Тому її варто зробити, як здати "хвости" — перетворити цей фантомний шматок простору на щось відчутне, витягти з задзеркалля ці ідеї та відремонтувати діряву реальність. Ви ж знаєте, що павутиння — це дуже міцний матеріал? Краще нього для такого метафізичного ремонту не знайти.

Тому варто послухати альбом "Fried Autumn Leaves" і відчути полегшення: ця музика, нарешті, є.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Artem Bemba у мережі:

https://artembemba.bandcamp.com
https://www.facebook.com/artembembamusic/