10 знакових гуртів в українському сладжі

Писати про сладж в Україні - заняття невдячне. Загинаймо пальці. Колективів, які були б яскравими та такими, що внесли значний вклад у розвиток цього стилю музики в нашій країні, вдень зі свічкою не знайдеш. Інформація про них теж зберігається за сімома печатками.

Відомі sludge-формації починають заповнювати андерграундні простори з 2007 року. Можливо, були гурти, що запам'яталися своїми виступами, але вони залишилися у таємних кімнатах клубу "Ленін". Але самий "сік" полягає в дискусії: "А що таке сладж?". Суміш хардкору і дум-металу, як кажуть нам офіційні джерела? Або під це поняття потрапляє будь-яка повільна важка музика з "екстремальним" вокалом? Але ж скільки є команд, які грають прискорений або прогресивний сладж, або співають в стилі Діо. Тому я, характеризуючи стиль, погодився б з офіційними джерелами.

В Україні sludge часто переплітається з іншими напрямками, будь то стоунер або пост-метал. У чистому вигляді він зустрічається рідко, але влучно. Його історія укладається в період 8 років. Пік припадає на 2008 рік, пауза настає в році 2011-му, та знову знаходить популярність у 2014 році.

Чому ситуація зі сладжем настільки сумна у нас? Відповідає Кова - учасник Soom:

"Народ до жирку дуже довго доходить. Всі, хто в темі, виросли на доступних металах типу дез / блек / треш, рідше на думі. А найсумніше те, що багато з тих, хто намагається в сладж, прийшли у нього з чолкокорів. Ну і тому, що ніхто не готовий бути тру в такій справі. Якщо є люди, які мають право називатися такими - це не постояльці форумів, звідки велика частина початкових сладжерів дізналася про нього самого, а люди, які ведуть цей специфічний спосіб життя: вічна нагонка, як то кажуть, до шмарклів, повне занурення у світ речовин, працюєш на всратій, як ти сам, ненависній роботі (люди із зарплатнею понад 400-500 баксів не будуть чесними у своїй ненависті до реальності), щоб, за підсумком, всрати всі гроші на нагонку, а на залишок сублімувати свій нігілізм у важку нігілістичну музику". 

Ну, а ми перейдемо до розгляду гуртів. 

August 6,1945 і Weed Harvest   

Першопрохідці сладжу в Україні. Демкою квартет розродився у 2007 році. У 2008 році був представлений спліт з Schlam, Deadskin, Selbst-Morder та W.Grinders & The Hypodermic Eye. Попри те що матеріал команди був досить сирим, August 6,1945 стали ядерним вибухом для української метал-сцени. Їх бруд був депресивно-вивіреним, а рифи - бронебійно-мінімалістичними.

В той самий час інструментальні програші додавали до треків команди арт-складову, але дещо псували загальну атмосферу. Також хотілося б почути на записах перевантажений бас. Однак промацування ґрунту для розвитку стилю сталося, і досить вдало. Шкода, що August 6,1945 розпалися і не змогли видати повноформатник.

На місці проекту, який канув у Лету, з'явився інший - Weed Harvest, створений гітаристом August 6,1945 Дмитром. Через деякий час до новоспеченого бенду приєднався і вокаліст "августів" - Олександр. Учасники врахували попередні помилки, додали у Weed Harvest стоунер-дум елементи, зробили звучання важчим, сповільнили композиції та наблизили своє звучання до гурту Grief. Творчі доробки колективу представлені демо-записами 2008 року.

У цілому, хай там як, і August 6,1945, і Weed Harvest були корифеями сладж-сцени не лише в Україні, а й в інших країнах СНД.

Mozergush

Серед першопрохідців сладжу також варто згадати стоунер-сладж квартет Mozergush із Донецька. Перший альбом "Fairytail Alcotrips" вийшов у 2007 році. Друга однойменна робота побачила світ рік по тому на лейблі Iron Hamster Records. І лише у 2013 році можна було придбати живі записи колективу на Robustfest.

Mozergush вплинув на багато стоунер-дум, сладж гуртів України. Команда продовжує грати, хоч і новини від неї почуєш не часто. Тематика її пісень, як зазначається на Last fm, - наркотики, дівчата, сни, ілюзії та космос. Важко з цим не погодитися. Mozergush - одні з кращих представників жанру, яких мені доводилося слухати. Є в них потужна неотесаність, що змушує кивати головою і відчувати злість до світу.

Forever Wasted

Сладж-колектив із Києва, який уже можна назвати олдскульним. Історія його починається в 2008 році, а закінчується 8 років потому, з виходом першого й останнього альбому під назвою ... "Forever Wasted". У групі були: гітаристи Олег і Микола, Костя грав на бас-гітарі, Сергій (Фелікс Фрактал) сів за барабани, а Анатолій (більш відомий як Nook) завершував загальну картину відмінним горловим вокалом.

Forever Wasted для мене є феноменом, який максимально наблизився за звучанням до класики sludge: Neurosis, Eyehategod, Сrowbar й інших, рекомендованих Wikipedia. Повільні рифи, вивірені виключно з еолійського і фрігійського ладів, з додаванням приємних дисонансів. У колективу вийшов один повноформатний альбом. А також спліт зі Skruta і Foible Instinct.

Два роки тому мені вдалося поспілкуватися з ударником Сергієм. В інтерв'ю виданню YEP він розповів про те, як почав грати з Forever Wasted наприкінці 2010 року.

"Хех, це найбільш божевільний гурт, що я знаю. Разом ми через багато що пройшли - як в музиці, так і в різних життєвих ситуаціях. Буквально через 3 місяці після того, як я потрапив у банду, ми записали спліт-альбом з гуртами Skruta та Foible Instinct. Відіграли безліч локальних і виїзних концертів, і були першим сладж-гуртом на Metal Heads Mission. У минулому році (ред. 2015) ми відіграли свій останній концерт і розпалися ", - розповідає Сергій.

Він досі не розуміє, чому розпалася команда.

Soom   

Цей колектив - дитя м'ясокомбінату з виробництва щільних жиробрикетів. Тягучі та важкі рифи розривають грудну клітку, заливаючи в отвір фольк-мотиви. Довгий час у мене було відчуття при прослуховуванні, що Soom спустилися з полонин Карпат. Однак гурт виявився цілком собі харківським. Утворилася в 2013 році. На її рахунку вже 6 релізів, включаючи спліти та LP. На вокалі у них влаштувався Kova (Олекса Блідій), на барабанах - Amorth, ну, а бас надали Gerostrat'у.

Чому ця команда стала знаковою для української сладж-сцени? Знову-таки, запитаємо у Кови:

"Якщо уважно слухати, то можна викупити, що у нас хіпстерський сладж-дум, а не більш канонічний 0-3-5, як у Kasu Weri або Keepleer 18. Тобто ми з самого початку не були в рамках стилю. У другому альбомі ми вже додали рейвові вставки і в спокенворди, і в метал-треки. Далі - більше. Уже зараз проводяться роботи з просування у сторону важчого звучання й ускладнення для сприйняття. Пояснимо: ускладнення буде у плані звуку - ще більше ущільнення і ще більше злості, а ускладнення для сприйняття буде у вигляді загравань, окрім фолку і рейву, з дез-металом, IDM, zeuhl і прото-індастріалом".

У цілому, учасники Soom знаходяться в постійних експериментах, вириваються за рамки стилю, але зберігають сладжеву основу, яку так любить багато з нас.

Kasu Weri   

Київська команда, яка народилася у 2008 році. Важко повірити, але свій дебютний EP "From Soil To Ashes" вони випустили лише рік тому. На сторінці bandcamp учасники лаконічно вказали, що готували міні-альбом 8 років, а записали його за 8 годин. Хоча ще до цієї знаменної події в інтернеті бродили чутки, що хлопці ось-ось випустять повноформатний реліз. Однак він так і залишився ненародженою примарою важкої музики.

Від інших колективів Kasu Werі відрізняє швидкість звучання і проскакуючі саузерн-нотки в гітарних партіях. Як правильно сказав один зі слухачів: "Занадто багато стоунеру і занадто мало сладжу". Хоча сказати однозначно, погана чи хороша така еклектика, - я не можу. Мені особисто подобається подібна комбінація, але хочеться іноді погрузнути, а не входити в божевільний танок.

Keepleer 18

Чернігівський квартет безумців, що датується 2012 роком. Його учасники (різних складів) виринули у сладж-гавані, допливши з берегів таких формацій, як: Die! Pig, Remorse, Опять Мигрень, GROMM, Dan Stark. У 2018 році колектив випустив альбом "Vammifiaa".

Звичайно ж, любителі Weedeater, Torche і Mammoth знайдуть для себе в Keepleer 18 знайоме і лампове. Тут є четверті ноти, що готують до гулянок, прискорені "восьмі" для танців, і пентатонічні запили для краси.

Незрозуміло, про що співає вокаліст, але якщо є пісня "Lakkan", то значить про щось філософське. Голос його виразний і є фірмовою фішкою гурту, а також окремим високочастотним інструментом. Дейв Коллінс, на якого ми заслужили.

Ningen-girai  

Звучання цього one-man-band не можна назвати видатним. Воно абсолютно "стандартне" і більшість гітарних рифів впізнає знайомий зі стилем слухач. Але те, що всю музику пише один хлопець з Черкас і робить це якісно, змушує щиро поаплодувати, бо талановито.

Всього Ningen-girai може похвалитися двома EP і двома сплітами. А його трек "Mold" потрапив у минулому році на збірник Electric Funeral Cafe Vol.III.

Цей черкаський "мрачняк" хочеться вмикати, коли вже остаточно все дістало і залишається лише відкушувати людям голови. Але з усього почутого українського сладжу, Ningen-girai виявився одним з найбільш депресивних і атмосферних.

Onsager

Це юна кооперація з міста Хмельницький прокинулася у 2014 році завдяки університетським друзям.

"Ми об'єднані в стійке тріо, що пройшло через вплив жанрів, які виходять далеко за рамки звичайних форматів і звичайних структур пісень. Експерименти зі звуком, що поєднують прогресивне звучання з мінімалізмом, швидкі зміни рифів і темпів - так описується наша музика", - йдеться на їх сторінці Bandcamp.

Попри свій молодий вік, трійця довела, що вміє здивувати та тримати в напрузі. Тобто називають вони себе прогресивними не для красного слівця. У композиціях сладжева гумка швидко змінюється швидким хардкор-панком. Після чого слухача може очікувати блекове тремоло або ліричні відступи пост-металу. Слухати реально цікаво.

Водночас хроматична і дисонансна зла складова залишаються на своєму місці. Ніяких виходів за межі Всесвіту і бадьорих блюзових запилів.

Drunk Diver  

Найяскравіше поєднання, яке я коли-небудь чув: grindcore і sludge. Ну, ця музика повинна була народитися в креативному Львові. Учасників налічується, якщо вірити Фейсбуку, троє: Pinya - вокал; Fly Agaric - гітара; Donbas - ударні. Концерти хлопці дають рідко, але кожен виступ, як свято. Зате повноформатних альбомів випустили чотири штуки: "C2H5OH" (2013), "Seven Ways to Make Satan Laugh" (2016), "God Eternal" (2018) і "Палеоліт" (2018).

За своєю філософією грайнд і сладж близькі: гедонізм, веселощі й угар. Коротко кажучи, музика психотерапевтів. Тому їх комбінації вже повинні давати щось "таке" захоплююче. У Drunk Diver, як не дивно, немає безперервної гітарно-кулеметної черги та безкінечного бластбіта. У грайндкору гурт вдало позичив брейкдаун і характерний свинячий вокал.

Таке відчуття, що вони реально хотіли зробити музику, а не просто угоріти заради веселощів. 

Torf  

Ще один колектив з міста Лева, який відкрив очі у 2011 році. Детальну інформацію про нього знайти непросто. У листопаді 2012 року вийшов EP "Doomed Youth". Гурт складався з 3 учасників: Павло (гітара), Іван (бас) і Олег "Atanas" (вокал). Також сесійним вокалістом на записі альбому був Кова.

Так "Doomed Youth" описують музиканти на сторінці bandcamp:

"Це про покоління, яке мріяло бути космонавтами, але стало маленькими мавпами, прислужниками системи натомість".

У музиці Torf багато космосу і психоделії, що виправдовує присутність космонавта на обкладинці. Тут сладжевий каркас оздоблюється ефектною (у всіх сенсах цього слова) гітарою. Деякі теми грувові та качові, а деякі - по-панківськи швидкі. Torf, напевно, є найяскравішим доказом того, що чистий сладж в Україні велика рідкість. Все ніби їм ставлять факсиміле "sludge" на тілі, але тіло-то модифіковане.

Гурт Torf розпався, тому відвідати концерти не вийде.

Bonus - Порфирий  

Загадковий одинак з Києва, трикстер, містифікатор і просто хороша людина. У 2016 році записав один альбом "Хлеб и молох", до якого увійшли треки: "Зомби-гомофобы", "Цуцик Павлика", "Благодать", "Алый Джихад", "Империи греют печи".

Опис "Хлеба и молоха" теж радує:

"Порфирій зійшов крізь призму століть для того, щоб направити людей на війну зі всесвітнім поневоленням. Дуже антиімперіалістичний альбом з елементами трансгендерного соліпсизму і боротьби за права сексуальних гомосексуалістів. А" Благодать "дозволить зрозуміти, що скоро буде Страшний Суд".

Музика являє собою суміш всього: сладжу, блек-металу, електроніки та краст-панку. Чути, що все записувалося вдома і на коліні. Але при цьому слухати цей еклектичний фарш приємно.

Проект заслуговує потрапляння в список, оскільки є доказом, що сладж - це не просто метал, це ще і спосіб життя. Троль самого себе і будь вільним. Збери всі основні компоненти стилю і деконструюй їх повністю.

Не буду в кінці сильно розтрачуватися на слова. Sludge - це молоде дитя на українській сцені. Наразі доводиться довго вишукувати на просторах інтернету вітчизняних представників цього стилю музики. Однак кожна команда є самодостатнім явищем. Так, творчість наших колективів не дуже підпадає під сладж-рамки, зведені іноземними колегами. Але, можливо, саме у цій еклектиці й закладений той потенціал, який змушує звернути на себе увагу слухачів.

Хочеться вірити, що сладж ще розправить плечі в майбутньому. І ми отримаємо велику кількість якісного продукту, який знайде свою аудиторію за кордоном.

Нагадаємо, ця стаття - частина серії матеріалів про розвиток різних андеграундних музичних жанрів в Україні. Раніше у серії:

https://www.neformat.com.ua/rubrika/10-znakovih-gurtiv

Обкладинка - Anastasia Inri