Візуалізація музики: як, де та для чого

Раніше ми вже писали, як випустити альбом та просувати його у соцмережах. А сьогодні хочемо зосередитися саме на візуальній складовій релізу — обкладинках та вдалих способах презентації релізу на різних платформах (та носіях), кожна з яких диктує дещо різні формати та механіки взаємодії.

Разом з сервісом Тарас Кастом ми дослідили історію виникнення обкладинок, їхню роль у сучасному цифровому світі, практичні нюанси підбору зображень та вдалі способи їх презентації у соцмережах.

Як виникли альбомні обкладинки?

Щоб краще зрозуміти важливість обкладинки, трохи зануримося в історію виникнення такого, поки що молодого (менш як 100 років) культурного феномену і напрямку мистецтва як album art (ред. мистецтво оформлення обкладинок музичних альбомів). Він бере свій початок у 1938 році, завдяки новаторській ідеї Алекса Штейнвейса. До того моменту платівки (єдиний доступний на той момент носій) пакували у коричневі паперові конверти із написами. Алекс став артдиректором Columbia Records та за сумісництвом автором оформлення таких джазових альбомів, як George Gershwin, Imperial orch under Rich. Rogers, Grieg 'Peer Gynt', Jazz 'From Then Till Now', і це стало справжнім проривом: яскраві картинки, які привертали багато уваги, сприяли поширенню музики серед населення.

Усередині сторіччя підхід до оформлення змінився і монополія малюнків почала розбавлятися фотографіями, часто на платівках можна було побачити самого виконавця.

60-ті подарували нам купу легендарних обкладинок (The Beatles "Abbey Road", The Doors "Strange Days"), які стали символом епохи та навіть через 60 років впізнавані, цитуються, переосмислюються, стають джерелом натхнення.

У 70-ті почали формуватися стандарти та особливості оформлення альбомів різних жанрів (саме тоді спочатку виник панк, індастріал, згодом хардкор, а далі темпи тільки нарощувались) і спілкування зі слухачем через арти (ред. тут і далі слово подається у значенні обкладинки) ставало все цікавішим. Обкладинки тепер могли сформувати більш конкретні очікування в потенційного слухача. З того часу розвиток музикальної індустрії тільки набирав темпи, а дизайнери все частіше вдавалися до експериментів заради привернення уваги до платівки, касети або диску (розвиток носіїв також не стояв на місці). Нерідко під окремий формат розроблявся ексклюзивний арт, бо кожен носій мав різні вимоги до верстки та дизайнерських рішень (наприклад, малий розмір буклету касети не дозволяв зробити акцент на дрібній деталізації). Зараз же, у час цифрових технологій, недостатньо продумати лише аспекти виходу альбому на фізичних носіях, все більш важливою та репрезентативною стає подача релізу у соцмережах та на стримінгах. Про це детальніше і поговоримо. А якщо ви хочете більше зануритися в історію album art з самого початку і до наших днів, можете прочитати нашу серію статей Music Meets Art.

Обкладинки класичних альбомів XX століття

Чи важлива якість візуального оформлення релізу у 2020?

Основою візуального стилю релізу завжди є і була обкладинка, починаючи з пакування вінілових платівок і закінчуючи зображенням на стрімінгових сервісах. Насамперед обкладинка — це візитівка альбому, те, по чому реліз зустрічають, і враження від неї часто впливає на рішення слухати чи не слухати альбом, адже якщо у слухача збігся смак з музикантом у візуальній складовій, то, ймовірно, збігатиметься і в іншому. Також вдало підібране зображення може спростити навігацію та допомогти слухачеві знайти серед багатьох прослуханих релізів той самий, коли назва чи самої композиції, чи альбому або виконавця забулась, але є стійка асоціація мелодії з обкладинкою.

Важлива обкладинка і в контексті сучасного способу споживання інформації. У маркетингу є поняття "scroll stopper" і в наші часи, коли арт відіграє значно важливішу роль, ніж фізичні носії у свій найкращий час, дуже важливо, щоб вона викликала бажання познайомитись із музикою, що стоїть за артом. Особливо актуально це для андеграундних гуртів, що шукають свого слухача на Бендкемпі або стримінгах, де єдиний інструмент привернення до себе уваги зі сторінки пошуку — маленький квадратик з обкладинкою. Про цей сучасний феномен нам розповів Дмитро Сагайдак, власник лейбла Realityfade Records:

"З часом усе більше фанів почали слухати не тільки музику; як кажуть на просторах інтернету, "слухаю обложки". Якось у подорожі я сидів позаду дівчини, яка скролила свій інстаграм фід з такою швидкістю, що розібрати щось було дуже важко. Періодично вона зупинялася, щоб поставити комусь лайк і пробігтись очима по тексту. Це було для мене дуже показовим прикладом сучасного споживача цифрового контенту, тому хорошу та гарну обкладинку альбому я вважаю не тільки добрим показником підходу до своєї музики, а й дієвим скрол-стопером."

Обкладинки релізів Realityfade Records

І якщо більшості музикантів загалом досить зрозуміло, що яскрава картинка необхідна, аби привернути увагу, то важливість наявності посилу, концепції та ідеї для багатьох досі неочевидна. Яскравим прикладом ретельного підходу до створення обкладинок є гурт ХЗВ, для якого оформлення кожного релізу стає подією із залученням цілої команди людей. Учасник ХЗВ Володимир Пахолюк поділився з нами досвідом свого колективу:

"Ми маємо зробити обкладинку не тільки красивою і такою, що відтіняє концепцію альбому. Ще є таке поняття "міра праці": от коли ти дивишся на якусь річ та розумієш, що людина реально парилася дуже довго, щоб зробити подібне, і в тебе це викликає повагу, притягує твою увагу. Як на альбомі "Wish you were here" Pink Floyd, де реально чуваки поїхали в Каліфорнію, реально підпалили каскадерів. І коли ти бачиш, що це все по-справжньому, тоді ти кажеш: "Так, це дуже круто". Якби цих чуваків нарисували у фотошопі, було б, звичайно, не так круто.

Саме тому всі наші обкладинки (ред. ретельно пропрацьовані), і той прапор, який у нас на альбомі "Куй", ми реально пошили. Я пам’ятаю, для цього ж релізу ми поїхали до бюро ритуальних послуг, де я за коробку цукерок взяв в оренду гроб, і ми цей гроб на маленькому "пижику" (Peugeot) везли через усе місто Суми, і ця фотосесія зроблена ручками. Це не намальовано, так само як і віночки, які в нас на компакт-дисках "Куй", вони зроблені людиною, що займається орігамі; навіть оці стрічки із золотими літерами — це все зроблено руками. Діма Растворцев (ред. український шрифтовий дизайнер) замовив шрифт дівчині-каліграфу, вона намалювала цей унікальний шрифт, він потім на плотері все це вирізав, зробив набивочку золотою фарбою, тобто, коли ти бачиш це все, воно справляє зовсім інше враження.

Я думаю, що ми саме так і будемо підходити до оформлення наших обкладинок. Хоча буває і навпаки, наприклад, перший альбом гурту Joy Division, згадайте цей принт, оці білі лінії на чорному фоні. Обкладинка ніби й проста, але вже стала впізнаваною; це мінімалізм, але зроблено дуже круто, і концепт там класний — це діаграма пульсара, і вони її взяли з астрономічної енциклопедії. Тобто буває по-різному. Я іноді дивлюсь на обкладинки не тільки українських артистів і бачу, що люди недопрацювали. А як приклад дуже крутої обкладинки можу навести альбом Andrew Bird "My Finest Work Yet" 2019 року, це дуже-дуже круто."

Обкладинка ХЗВ - КУЙ

І справді, деяким виконавцям, що не бажають співпрацювати з дизайнерами та замість цього обирають нарочито наївний (у гарному сенсі цього слова) стиль оформлення, вдається настільки органічно зв’язати візуальний зміст з аудіальним, що їхня музика вже не асоціюється ні з якою іншою візуальною складовою. Яскравим прикладом вдалого використання "примітивного" є проєкт Pilikayu, творець якого обидва альбоми оформляв сам, не будучи професійним художником та дизайнером. Павло Олефіренко розповів нам детальніше, чому пішов саме таким шляхом:

"Мені подобаються ідеї DIY та самодостатності творця. Важко уявити людину, що знала б краще, ніж самі автори музики, як має виглядати обкладинка. Я просив друзів зробити її для мене. Всі роботи були дуже гарними, але, на жаль, жодна мені не підійшла. Ще були ідеї досить заморочених оформлень, але все не те. Для "Свобода, лінь, радість та сум" у фіналі взяв малюнок, який був найкращим з усіх. Але майже через рік нарешті вирішив повернути початкову чернетку, яку зробив у гостях на аркуші в лінійку. Дуже радий цьому рішенню, бо вважаю, що це один з найкращих моїх малюнків за весь час. Весела хмаринка з сонцем обіймає сумну хмаринку з дощем і між ними утворюється веселка — саме те, про що цей альбом.

Перевага мінімалізму у його щирості, лаконічності та простоті. Автор сам може оформити свій альбом так, як вважає за потрібне. Обкладинка ідейно буде щонайближчою до самої музики.

Я б не став агітувати за такий спосіб, бо часто колаборації з візуальними творцями можуть дати приголомшливий результат і навіть якісно доповнити/переосмислити музику. Також такий підхід не завжди може обіцяти достатню увагу до релізу."

Перевагою простих дизайнів є і те, що вони не затьмарюють музики та не перемикають увагу на себе, такою думкою поділився з нами гурт Передмова:

"Наше ставлення до оформлення релізів є відбитком того візуального коду, який ми носимо під час або після створення альбому чи пісні. Обкладинки не претендують на вічний спомин, зрештою, головне — музика, але, принаймні, вони щирі й ми створили їх власноруч (окрім роботи Олександра Клочкова до альбому "Абетка"). Перевага наших обкладинок у тому, що вони не затьмарюють пісні. Вони грають роль асоціативних іконок."

Приклади українських нарочито наївних оформлень 

Величезна конкуренція та стрімкий потік інформації спонукає виконавців бути вкрай уважними до візуальної складової та приділяти цьому не менше уваги, ніж самій музиці. Цим та не тільки наш автор Шпинат, який регулярно слідкує за останніми світовими музичними новинками, пояснює величезну кількість крутих оформлень, які зустрічаються останнім часом:

"Через повернення тренду до колекціонування фізичних носіїв та величезну кількість нової музики, щоб не загубитися серед тисяч і тисяч нових EP та LP, музиканти мусять працювати не лише над своєю музикою, а й над візуальною складовою. Також, звичайно, бо мерч — це велика стаття прибутку гурту, візуальний стиль сприяє. Круті роботи трапляються регулярно. З останніх хотів би виділити відносно мінімалістичні обкладинки з яскравим фокусом (Skeleton, Spirit Possession, як приклад). Також подобається, що намальованих обкладинок стає більше ніж обкладинок з фото. Як зразок stoner/doom/heavy metal з обкладинкою від Branca Studio та doom/death з обкладинкою від Mariusz Lewandowski чи стиль гурту Midnight."

Обкладинки, згадані Шпинатом 

Чи є у вас концепція?

З чого почати роботу над оформленням релізу? Найлогічніше спершу продумувати концепцію обкладинки, яка має органічно виглядати поруч із попередніми та майбутніми артами альбомів, що згодом дозволить вашим сторінкам у соцмережах виглядати гармонійно та запевнить аудиторію щодо цілісності вашого бачення та неповторності стилю не тільки в музиці, але й у її презентації. На такому підході наголошує дизайнерка Лєра Гуєвська:

"Гармонія — важлива складова, тому я, зазвичай, за такий варіант, де обкладинки альбомів та візуали гурту логічно поєднуються з лого команди: концептуально та за характером. Тоді виникає цілісність і реліз чи просто сторінка гурту виглядатиме професійно, навіть якщо за музикантами немає великої команди з умовних продюсера, дизайнера та СММника. На мій погляд, один з гарних прикладів оформлення та тяглості стилю — обкладинки альбомів гурту Труд."

Дмитро Сагайдак, власник лейбла Realityfade Records, наводить кілька прикладів вдалих концептуальних обкладинок:

"З останніх релізів мого лейбла, які мають цікаву концепцію, я б виділив чилійський гурт Esophagus та їхній альбом "Defeated By Their Inferiority". Завдяки обкладинці цього релізу і концепції, яка обертається навколо Alien Vs Predator, вдалося привернути увагу дуже багатьох фанів. Журналіст однієї з найбільших платформ для продажу музики Bandcamp навіть відмітив цей альбом у себе в блозі Bandcamp Daily.

Ще один крутий реліз із прикольною концепцією — це манчестерський гурт Visions Of Disfigurement та їхній новий альбом "Aeons Of Misery". На обкладинці попереднього альбому у них зображена Манчестерська ратуша, яку поглинає гігантський монстр. На новому ж альбомі події розгортаються: знову видно ратушу, але на монстра нападає Балрог — демон зі всесвіту британського письменника Толкіна, фанами якого є гурт."

Esophagus - Defeated By Their Inferiority

Добре відомий естетикою та концептуальністю своїх релізів і український лейбл Robustfellow. Його засновник Філ Добров виділяє наступні альбоми:

"Кожен реліз Robustfellow Prods. має свою знакову та унікальну обкладинку. Інколи гурт уже приносить готовий арт, інколи лейбл підбирає митця під конкретний проєкт. Ось кілька найцікавіших втілених релізів:

• Somali Yacht Club — обидва альбоми "The Sun" і "The Sea" з нереальними сюрреалістичними роботами від Даши Пліскої
• Contra "Deny Everything" — арт, створений Віктором Абсурдом для гурту з міста Акрон, штат Огайо, США. За енергетикою та настроєм влучив у самісіньке яблуко. Варто відзначити, що аудіомайстер терпляче чекав близько року на втілення на фізичному носії.
• "Electric Funeral Café vol.3" — найкрутіше оформлення збірки трилогії з артом від Оксани Зіньковської та убердизайном від Макса Гавронського. Всередині масивного дігіпаку також можна знайти стікерпак, що доповнює реліз.
• "Robustfellow Sampler" — стильні акварельні вібрації від Альони Аскоми.
• Ethereal Riffian "Legends" — мінімалістичний графічний штамп від Юра xNinja.
• Greenmachine "D.A.M.N." — колосальний графічний арт від Ярослава Гроба для першого за 24 роки видання на вінілі легендарного японського гурту."

Обкладинки релізів лейблу Robustfellow 

Що обрати: малюнок чи фото?

Обкладинки можуть доповнювати основний посил релізу, розкривати альтернативні значення або просто візуально допомагати налаштуватися на потрібну емоцію. Отож, далі треба вирішити, що буде першим, з чим познайомиться потенційний слухач, який образ зможе його зачепити та створити певні очікування від альбому, буде це малюнок чи фотографія?

Своїми думками про переваги та недоліки малюнків з нами поділилася дизайнерка Романа Рубан:

"Я вирішила зазирнути до своєї фонотеки. За грубим підрахунком, з більш ніж 500 альбомів — лише третина обкладинок мальовані. Чи фотографії краще сприймаються, чи накинути на фото назву альбому легше, швидше, зрозуміліше? Чи від того мальовані обкладинки краще привертають увагу і запам’ятовуються? Козирем малювання, мабуть, є можливість зобразити максимально нереальну локацію чи ситуацію, в яку не відправиш фотографа чи яку не створиш власноруч; зобразити персонажа або абстракцію, які важко чи майже неможливо віднайти у реальному світі. Чи надати простим речам саме ту форму та настрій, які здивують глядача. Можливо, відносно нейтральні обкладинки, дають змогу зацікавити досить широку аудиторію, незалежно від жанру. А символічний, дивний чи трешовий арт вирізняється на загальному тлі.

Єдине, що знаю точно: і художників, і фотографів, і дизайнерів об’єднує одна важлива задача — вловити настрій композицій і створити обкладинку, яка буде продовженням музики, текстів, прагнень музикантів, що зможе жити через рік, два, десять, незалежно від того, які світлини чи малюнки зараз на часі. А інтернет і папір, звісно, все стерпить."

На перший погляд, може здатися, що без залучення дизайнера чи художника дуже складно зробити цілісне оформлення та дотримуватись єдиного стилю у всіх візуальних матеріалах, які належать до промо, але бувають випадки, коли аматор робить цікавіше, ніж професіонал, та зачаровує особливим "аматорським" шармом. Тому, якщо ви вирішили зробити все самотужки без допомоги професіоналів, а самі не маєте навичок у графічному оформленні, фото може стати чудовим вибором, бо навіть смартфон з непоганою камерою видає якість достатню для завантаження на стримінги. Використовуйте своє бачення та робіть ставку на сюжет, композицію, історію, а не на вау-ефект від професійної зйомки. Головне, не забувати про кореляцію візуалу до музики: проєкт із комерційним попзвучанням навряд чи може дозволити собі обкладинку, зняту на 5Мп камеру смартфону, цим він, скоріш за все, відштовхне свого цільового слухача, а людина, яка вирішить познайомитись з альбомом через симпатію до арту, почує протилежне тому, чого очікує.

Ілюстрації Романи Рубан 

Не варто також забувати про деталі. Навіть крутий професійний малюнок чи фото можна зіпсувати непідхожим за розміром, місцем чи стилем шрифтом або лого. Дизайнерка Іра Сокур зазначає:

"Важливо не ігнорувати фундаментальні речі та звертати на них увагу, наприклад, шрифт у візуалі. Гарний шрифт може надати нові сенси, а поганий зробити так, що ніхто не зрозуміє, як називається гурт та альбом. Ну і, звичайно, шрифт вибудовує сильну асоціацію з подією, гуртом, релізом. Якщо уявити в голові шрифт романтичної пісні та шрифт якогось хардкорного треку, ти точно відчуєш різницю."

Загалом же за оформленням багатьох альбомів можна уявити, до якого стилю належить реліз, тому дуже важливим моментом є також розуміння традицій жанру (маловірогідно, що людина, яка шукає новий блек-метал альбом, піде далі прев‘ю, якщо побачить перед собою гламурне зображення чи 8-бітний малюнок), але є й інша крайність, на якій наголошує наш автор Шпинат:

"Я навряд чи буду слухати блек-метал альбом, якщо на його фронтальній частині чорно-біле фото блідого патлача. Вже 30 років пройшло, зупиніться."

Як вдалий приклад нетипової обкладинки для жанру можна навести крайній альбом "Уже заря зажглась" харківського блек-метал гурту Заводь. На руку музикантам, однак, грало те, що вони — давні учасники сцени, і постійні слухачі та музоглядачі добре знали, чого очікувати, тому навіть з такою обкладинкою поріг входження для релізу був досить низьким. Якщо ж ви тільки на старті кар'єри, можливо, варто замислитися про щось більш консервативне для простішого пошуку своїх перших слухачів.

Заводь - Уже заря зажглась

Випрацювання власного впізнаваного стилю візуальної комунікації з аудиторією — важлива частина у формуванні ставлення слухача до виконавця; оригінальність та нетривіальність картинки не залишає байдужим та викликає бажання познайомитись ближче. А поєднання фото та графіки відкриває ще більші горизонти для експериментів та створення складних фактурних артів, часто оброблені фото можна сплутати з малюнком і ця загадка їхнього походження та бажання розібратись у їхній природі може стати першим кроком до щирої зацікавленості гуртом.

Про симбіоз фото та графіки нам розповів Єгор, El Chulito, який часто використовує цей підхід у своїх роботах:

"Найголовніший інструмент — це фантазія артиста, після чого йде вміння користуватися підручними засобами. Фотографія перетворюється на графіку буквально в одну мить при використанні цифрових або аналогових технологій. Якщо є бажання, на фото можна навіть щось намалювати від руки, або скористатися іншими інструментами — все залежить тільки від творчого потоку. В основі обкладинок альбомів, які я створював для музичних колективів, часто лежать фотографії, але я перетворюю їх на графіку.

Складно сказати, які недоліки існують в ілюстрацій і фотографій, якщо ми говоримо про музичні обкладинки. Я вважаю, що справа не в недоліках вихідних матеріалів, а в умінні правильно і креативно підібрати відповідні техніки для розкриття потенціалу обумовлених елементів і приведення роботи до фінального результату."

Якщо ви не відчуваєте в собі сил або ж просто не маєте бажання займатись оформленням власноруч, то перед вами може постати проблема пошуку саме того художника/фотографа/дизайнера, який зможе найбільш точно візуалізувати характер та посил вашого музичного твору. В цьому випадку вам може стати у пригоді наша серія статей про фотографів та художників, що часто працюють з музикантами та розуміються на особливостях такої взаємодії. Як варіант, у виборі оформлювача може допомогти пошук на Бендкемпі обкладинок гуртів, які вам близькі, та звернення до їхніх творців напряму (зазвичай, гурти в описах до альбому вказують ім’я чи навіть посилання на автора арту).

Ілюстрації El Chulito

Чи врахували ви особливості різних платформ?

Коли вже є уявлення готового концепту та напрямку подальшої роботи, варто визначитись, де буде представлений реліз. Ні для кого не секрет, що різні платформи та носії мають різні технічні вимоги, найпростіші приклади — співвідношення сторін зображення (cd, вініл та обкладинка для стримінгу квадратні, а для касети прямокутні), можливість деталізації (великий розмір конверту для вінілу дозволяє помістити багато тексту і він не стане нерозбірливим, з касетою так не вийде), специфічний типографічний супровід (один тільки CD-формат пропонує вибір між дігіпаком, класичним боксом чи конвертом). Подача альбому у соцмережах передбачає елемент інтерактивності, можна піти далі та завантажити не просто обкладинку, а, наприклад "оживити" її за допомогою анімації.

Та поки що зупинимось на особливостях оформлення фізичних релізів. Андрій Смірнов, засновник музичного видавництва AbyShoMzk, яке спеціалізується на випуску альбомів на платівках, розповів нам про деякі аспекти своєї роботи:

"Оформлення вінілу дає більше простору для дизайну, хоча б через розміри конверту. Чомусь мене особисто дуже дратували великі розкладні буклети в CD i касетах. Потім важко скласти та запхнути на місце. Плюс дуже дрібний шрифт та фото маленькі. Вініл дає змогу все це зробити нормального розміру, принадного для читання та розгляду.

Тобто будь-який фізичний носій вгамовує не лише тягу до аудіовідчуттів, а й до візуальних та тактильних. Враховуючи це, ти тримаєш у руках цілісний твір від автора: як він його задумав, з картинками, подяками, текстовими меседжами etc. Так, до цифрових релізів додають електронні буклети. Але хто їх дивиться? Плюс обкладинка цифрового альбому — це лише мітка, як піктографічна позначка, що лише дає змогу відрізнити один альбом від іншого, не більше."

Оформлення релізів лейблу AbyShoMzk

Маючи на руках уже готове оформлення фізичного релізу, може здатися, що немає нічого простішого, ніж просто завантажити його до соцмереж, стримінгів, інтернет-магазинів, але і тут нас зустрінуть специфічні обмеження. Про одне з таких нам розповів Тарас Шишичуйський, засновник лейбла Surrogate rec:

"Якщо ви — брутальна блек/дет/горграйнд команда і хочете зобразити на своїй обкладинці щось жорстоке та аморальне, будьте готові, що навіть Bandcamp може заблокувати ваш акаунт. Зате у випадку з фізичним релізом ніхто вам і слова не скаже (окрім працівника типографії хе-хе)."

У Robustfellow також наголошують, що подекуди можна наткнутися на цензуру:

"Деякі роботи цензуруються у цифровому вимірі та зображуються чорним квадратом з наліпкою "Shock Content/Censored", або виставляються з альтернативним артом".

Також не вийде завантажити обкладинку на стримінги, якщо на ній є штрих-коди, реклама, вебпосилання. Не можна використовувати зображення, захищені авторськими правами, та те, що може бути сприйнято як пропаганда насильства та дискримінації. Тому ще раз наголосимо на тому, що перед початком роботи над оформленням треба мати чітке розуміння платформ та носіїв, які будуть використані для дистрибуції альбому і, якщо не виходить знайти компромісу через різні вимоги платформ, задуматись над декількома варіантами та ексклюзивами.

Не слід забувати і про маркетингову складову, яка супроводжує творчу діяльність гурту. Великою перевагою буде заздалегідь візуалізувати, як виглядатиме обкладинка на мерчі: футболках, худі, шоперах, адже це важливий аспект самоідентифікації найвідданіших фанів, які разом формують тісне й надійне ком’юніті однодумців.

"Графіка обкладинок (або її окремі елементи) повинна добре масштабуватися і відмінно читатися на найрізноманітніших носіях, починаючи від стікерів та квитків на виступи і закінчуючи лінійкою фірмового одягу, або навіть брендуванням транспорту (Тревіс Скотт зі своїм літаком це, звісно, кул, але хто в нас перший забрендує жовтий Богдан?)" — наголошує дизайнер Тарас Дацюк.

Обкладинки релізів Surrogate rec

Як правильно подати реліз у соцмережах?

Навіть після затвердження готового дизайну чи, коли надруковану обкладинку вже можна потримати у руках, робота не закінчується, і треба переходити до нового, не менш відповідального етапу — презентації релізу у соцмережах. Варто заздалегідь підготувати усю потрібну графіку для кожної з наявних у вас соцмереж — Фейсбуку, Телеграму, Інстаграму тощо. При чому один тільки Фейсбук може потребувати одразу кілька видів графіки різного розміру для звичайного поста, шапки сторінки, сторіз.

Але найбільш "візуальною" соцмережею по праву вважається Інстаграм. А ще найбільш перспективною! Так, згідно з липневим дослідженням агентства plusone, хоча користувачів Фейсбуку в Україні все ще більше, аудиторія Інстаграму за останні пів року росла на 50% швидше, тож саме на цю соцмережу ми б радили звернути увагу. Є ще, звісно, ТікТок, але про його особливості треба писати цілий окремий матеріал.

За часів, коли чи не єдиною платформою знайомства гуртів зі слухачем було радіо, продюсер вкладав купу зусиль, аби лише 5 секунд прослуховування під час скролу між радіостанціями зачепили слухача і він зупинив свій вибір, тепер же ми маємо цілих 15 секунд у сторіз інстаграму (саме їх найчастіше обирають у якості майданчику для піару та реклами) та трішки більший набір інструментів для взаємодії, але і тут є підводні камені: величезний відсоток людей дивиться сторіз без звуку, тож нам на допомогу може прийти лише правильна адаптація візуального контенту до платформи.

"На щастя, сучасні соцмережі дають можливість швидко поширювати не лише статичні зображення, а й відео з музичним супроводом. І зовсім не обов'язково знімати кліп в підтримку свого релізу, щоби витиснути максимум користі з репостів. Достатньо буде сформувати лаконічний сніпет з найбільш інтригуючими уривками альбому чи синглу. А для кращого привернення уваги в безперервному потоці контенту чудово підійде яскрава й інформативна анімація обкладинки з логотипами стрімінгових сервісів, де цей реліз присутній", — зазначає дизайнер Тарас Дацюк.

Як і у випадку з художниками чи фотографами, де ви маєте вибір — робити обкладинку самостійно, або ж найняти професіонала, у питанні оформлення графіки для соцмереж теж існують варіанти.

По-перше, можна на дозвіллі освоїти Фотошоп, або ж, що простіше, різного роду онлайн-редактори, на зразок Crello, Unfold, StoryArt, Nichi чи Canva, де вже є готові шаблони не лише сторіз, але й інших типів графіки для популярних соцмереж. Зауважимо, однак, що хоча процес і став максимально автоматизованим, варто закласти на нього хоча б кілька годин, бо часом новачку може бути складно одразу розібратися у всіх тонкощах і нюансах різних соцмереж.

Водночас існують професіонали й на цей випадок життя. Скоріш за все, на фінальному етапі роботи з релізом у вас буде купа інших справ, що забирають час і увагу, — прослідкувати, аби альбом вийшов вчасно на стримінгах та всіх інших платформах, написати пресреліз, проконтролювати якість мерчу, поліграфічної продукції, розіслати фанам замовлені касети чи вініли і т.д. У результаті, може просто не вистачити сил та часу на якісне оформлення публікацій (або ж в останній момент виявите, що помилилися, і будете змушені швидко переробляти усе). Для таких випадків є сервіси, що розробляють під ключ оформлення для презентації альбому у соцмережах. Якщо дозволяють фінанси, куди краще довірити роботу майстрам і не переживати хоча б через це.

Одним з таких професійних сервісів є Тарас Кастом, створений графічним дизайнером Тарасом Дацюком, що вже встиг попрацювати з багатьма українськими виконавцями, серед яких Саша Буль, U’me, Ціна Ритму (Вічний Двигун), Дивний Джоні (Повний абзац і сингли), Довгий Пес (#олскул, сингли, анімація в Юкрейніан Шит), Аппекс і Дивний Джоні (Не угадав), Дивний Джоні і Ядерна могила (Втома), Денні Дельта (Навиджу, анімація в Теорія Великого Вибуху), Дядя Вова (Вайб).

"Цікавим прикладом є реліз Довгого Пса "#олскул". Оскільки основним шляхом просування релізу планувався інстаграм, ми вирішили стилізувати обкладинку під пости, які поширюють в сторіз.

У профіль артист закидав не повну версію обкладинки, а таку, яка б ставала повноцінною вже після поширення в сторіс. "Повноцінна" — це я про назву артиста. Зверніть увагу, як вона автоматично генерується інстою на підставі ніку в соцмережі", — розповідає Тарас.

Довгий Пес - #олскул

Врешті, коли у вас уже є готова графіка для всіх соцмереж, розгляньте можливість платної реклами, адже ви й самі чудово розумієте, як багато зараз інформації і як працюють алгоритми того ж Фейсбука. Часом навіть ваші підписники можуть не бачити ваш пост або ж сторіз. Тут допоможуть лише гроші, інвестовані у рекламу.

"Найкращою порадою для тих, хто націлений на активні та тривалі промокампанії свого гурту або релізу, буде, звісно, не пошкодувати грошей і пройти курс з таргетингу та рекламних платформ. Або звернутися до спеціаліста, що в довготерміновій перспективі заощадить ваш час та фінанси. Проте реалії такі, що бюджет часто обмежений і такі напрямки діяльності як реклама доводиться освоювати власними силами", — зазначає Олександр Масовець, який займається рекламними кампаніями Неформату.

Процес запуску рекламної кампанії варто розбити на кілька етапів: таргетинг і вибір платформи, підготовка візуалу, активна фаза реклами, аналіз.

1. Тагретинг і вибір платформи

У різної музики різна аудиторія за віком, поведінкою, інтересами та цінностями. Тому перед вибором платформи для реклами та параметрів таргетингу складіть портрет свого слухача. Наприклад, на сьогодні реп слухає переважно молода аудиторія, і шукати її варто у сторіз Instagram та TikTok, неокласику же краще рекламувати у Facebook старшій аудиторії з відповідними музичними інтересами. Це не точна наука, тому експериментуйте, не варто спускати весь бюджет тільки на одну платформу й один набір реклами на ній.

2. Підготовка візуалу

Очевидно, що оформлення рекламної графіки — це один з найважливіших пунктів. В умовах обмеженого бюджету тут не варто придумувати велосипед (якщо ви, звісно, не дизайнер зі стажем). Як і з таргетингом, у кожної музики є свій, легко впізнаваний стиль оформлення, його і варто притримуватись загалом, не впадаючи, однак, у крайнощі стереотипів. Для реклами релізу або гурту відео працює значно краще ніж просто картинка, бо ваш продукт — це музика і її треба чути. Водночас ваша задача — не вразити користувача своєю "оригінальністю", а дати можливість за обмежений у долях секунди час зорового контакту з графікою розпізнати, який контент вона в собі несе. Наприклад, для реклами альбому ідеально підійде відео з прев’ю треків, покладених на анімований шаблон з обкладинкою альбому. Цей формат перевірений часом і ваш потенціальний слухач одразу зрозуміє, що йому пропонують.

3. Активна фаза

Приготувавши кілька варіантів таргетингу та візуал, варто запустити декілька пробних реклам по кожному з варіантів таргетингу на маленькому бюджеті на кілька днів і порівняти, який з них працює краще. Обравши один або декілька найбільш ефективних варіантів, можна запускати рекламу на повну потужність, перевіряючи проміжні результати раз на кілька днів. Якщо показники ефективності впали, таку рекламу краще призупинити та відкоригувати таргетинг, або вимкнути зовсім. Це заощадить гроші від роботи "вхолосту".

4. Аналіз

Після завершення рекламної кампанії не забудьте порівняти результати кожного з варіантів реклами та проаналізувати, наскільки ваше уявлення про свою аудиторію відповідає дійсності і які платформи краще працюють для вас, врахувавши це у наступних кампаніях.

Висновок

Сподіваємось, що перераховані вище поради стануть вам у пригоді та допоможуть знайти правильний саме для вас підхід у побудові візуальної комунікації з аудиторією. На жаль зараз, в епоху соцмереж, як ніколи важливе перше візуальне враження, часто саме воно стає вирішальним у питанні "чи слухати цей альбом". "По одежі стрічають…", як то кажуть.

Тарас Кастом створює стилістично-нейтральні анімації, які відмінно доповнюють будь-яку обкладинку, незалежно від жанру виконавця і стилістики зображення. Шаблонні рішення мінімізують час і ціну, не нехтуючи, при цьому, якістю виконання та індивідуалізмом релізу. Кольорова гама фону базується на кавер-арті, а анімація підв’язується під ритм аудіодоріжки. Шаблонні анімації — оптимальне рішення для музикантів-початківців з обмеженим бюджетом, проте з великими амбіціями і щирою увагою до деталей.

Матеріал створений за підтримки графічного дизайнера Тараса Дацюка, засновника бренду хасла_оріджинал та проєкту Тарас Кастом.