Noise: явище, процес чи музика?

Це не вичерпний путівник світом "нойзу", це не інформативна й не об’єктивно-вірна лекція про його історію, форми прояву і смислове значення. Це лише короткий погляд і роздуми про саме явище. Адже нойз – це швидше явище, це відношення, це процес без змісту. Це не музика у класичному розумінні, звісно ж. Мабуть, тому і викликає часто реакцію несприйняття, нерозуміння та засудження. І що парадоксально – так і повинно бути.

*Noise – шум, шумова музика. У технічному значенні – шумові коливання, що супроводжують електричний сигнал.

Що ж таке шумова музика? Поняття тут дуже суб’єктивне. Для когось хард-рок є шумом, старше покоління матюкається на "туц-туц" по радіо, бо то "лем гупає, а мелодії ніякої немає". У середовищі академічних музикантів терпіти не можуть Шонберга і Лігеті, хоча це та сама класична музика. Дайте простій людині послухати панк чи метал – якою буде її реакція?…

До того ж, сам нойз має сотні проявів, він не є чітко визначеним жанром. Він може бути мирним, "мімімішним" та інтелектуальним, а може бути агресивним і небезпечним. Він може бути спонтанним і повністю імпровізованим, а може бути детально продуманим і підготовленим. Як музичний напрямок, це, радше, прояв опозиції до всього стандартного, звичного і комфортного. Це бажання вийти за рамки та знайти межі можливого.

Для більшості людей шумова музика є непередбачуваною і вкрай неприємною. І в цьому її суть. Вона повинна шокувати, вивести людину з її нормального стану, примусити усвідомити, що існують інші виміри і що не все є контрольованим. Це прояв Хаосу, як універсальної сили, це чистий потік свідомості, що дає змогу вивільнити енергію зсередини. Це відсутність структури, це абстракція, така сама як твори Малевича чи Далі у візуальному мистецтві.

Звідки це взялось?

Першим експериментатором у цьому напрямку вважають італійця Luigi Russolo, який написав маніфест "The art of noises" у 1913 році. Крім того, розробляв власні пристрої для генерації різного роду шумів і влаштовував футуристичні виступи. Під впливом технологічного прогресу він вважав, що класична музика помре і її повністю замінять урбаністичні звуки.

Леон Термен розробив один з перших електричних музичних інструментів – терменвокс у 1920 році, розширивши діапазон можливостей і відкривши очі багатьом музикантам. Ще один з перших митців електричного звуку, Edgard Varèse, який часто боровся з твердженнями, на кшталт, "все нове у музиці є шумом", справедливо аргументував, що "музика це і є організований шум". Пізніше розвинувся досить широко жанр "конкретної музики" (musique concrete).

Ці перші експерименти з шумом і електричним сигналом були, скоріш, "авангардом" і багато чим якраз призвели до становлення сучасної музики у загальноприйнятному її значенні, яка тепер використовує всі ті досліджені технології, інструменти та прийоми.

Проілюструвати деякі з таких ранніх експериментів, які й у свої роки одразу були "охрещені" шумом, можна наступними роботами:

Для тих, хто бажає глибше вивчити цей аспект, радимо ознайомитись з роботами таких митців як Luigi Russolo, Erik Satie, Leon Theremin, Pierre Schaeffer, Pierre Henry, Edgard Varèse, John Cage, Arsenii Avraamov, Karlheinz Stockhausen, Pierre Boulez, Iannis Xenakis.

Види/напрямки

У 70-ті та 80-ті роки цим також скористались дивакуваті музиканти, невдоволені чи то масовою поп-культурою, чи то власними проблемами, і почали створювати нестандартні гурти – Einstürzende Neubauten, Throbbing Gristle, NON, Cabaret Voltaire, SPK… Так почалось справжнє буйство шумової музики, яке згодом отримало сотні облич і проявів.

Ці перші зразки екстремального нойзу можна кваліфікувати як Proto–industrial / Industrial / Post–industrial. Окрім названих вище з цього періоду варто послухати гурти, на зразок, Nurse With Wound, Clock DVA, Test Dept, Esplendor Geometrico, Psychic TV, Coil, Skinny Puppy.

Близьким і чимось схожим є напрям Power Electronics, але в більш агресивній формі. Як правило, супроводжується істеричними промовами на наболілі соціальні й політичні теми. Засновником і класичним прикладом є по суті англійський гурт Whitehouse.

Суміжним також можна назвати жанр Death Industrial, який є більш апокаліптичним і похмурим у своїх проявах. Важка атмосфера, зациклені ритми, спотворені голоси… Відомі гурти – Brighter Death Now, Genocide Organ, Anenzephalia, Atrax Morgue, Megaptera, Haus Arafna, Control, Rasthof Dahau.

Тема цього піджанру є обширною, тому назвемо лише кілька класичних імен: Hijokaidan, Incapacitants, C.C.C.C., Masonna, Merzbow, Aube, Government Alpha, Hanatarash, K.K. Null, K2, Geriogerigegege, Violent Onsen Geisha, Guilty Connector, Contagious Orgasm.

Послідовники, звісно, з’явились і по всьому світу їх сотні, наприклад: Grunt, Bizarre Uproar, Nicole 12, Controlled Bleeding, Kylie Minoise, Prurient, Sickness, Torturing Nurse, Blunt Force Trauma…

Black-noise (drone/doom/metal-noise), одним словом, усілякі можливі мутації шумової та металевої музики. Тут можна зустріти такі какофонії, такі навантаження на психіку, які важко уявити і які буває важко переварити навіть досвідченим меломанам. Послухайте лишень гурти, на зразок, Abruptum, Planet AIDS, Gnaw Their Tongues, T.O.M.B.

Є й цілком несерйозні варіанти нойзу, орієнтовані більше на "угар", веселощі та вивільнення енергії, до прикладу, Noisegrind. Багато таланту це не потребує, але якщо це допомагає людям уникнути рутини, викричатись чи помахати головою на концерті, то чому б і ні? Гурти тут змагаються (умовно) в тому, хто зможе більше треків втиснути на 5-хвилинну касету, вигадати найабсурднішу назву, зіграти найшвидше на барабанах, викликати найбільшу огиду в слухача. Ну, ви зрозуміли… Серед класики: 7MON, Anal Cunt, Deche-Charge, CSMD, Meat Shits, Violent Gorge, Gorgonized Dorks, Vulgar Nausea, PTAO.

Звісно, є ще багато всіляких видів шумової експериментальної музики, ми ж навели приклади найбільш екстремальних і найбільш експресивних видів. Головне – бути відкритим до всіх форм мистецтва. Музика, як і життя, багатогранна і непередбачувана. І краще хай вона буде справжньою, а не вдаваною.

Передрук з дозволу автора. Оригінальна стаття тут.