1914 — Where Fear And Weapons Meet (2021)

1914 до блиску відшліфували формулу свого воєнного приблекованого дез-металу. Вона сяє, як новий багнет, але де-не-де несподівано проглядається іржа.

Будучи однією з основних територій, де гриміла Перша світова, Україна й досі всіяна кістками, гільзами, картеччю, багнетами та іншими різноманітними рештками тих часів. Осмислення трагедії, що відбулася більш ніж сто років тому, триває, й однією із його форм є музика львівського blackened death metal гурту 1914, який ось уже третій альбом поспіль розповідає про Першу світову, змушуючи проживати майже кінематографічний досвід під час прослуховування.

1914
Львівський blackened sludge/death metal гурт
 

Заснований у 2014 році на сторіччя Першої світової війни. Концепція лірики будується навколо цієї теми. Дискографія нараховує три повноформатні альбоми, збірку, спліт, декілька синглів та чимало кліпів. З 2019 року є підписантами австрійського лейбла Napalm Records.

Кров, холод, бруд, багно, страх, відчай, безглуздий пафос — ось якою є війна для львівського колективу, що, використовуючи тематику Першої світової, аж ніяк не прославляє будь-яку зі сторін тієї бійні. Навпаки, для гурту таке наповнення їхньої творчості є своєрідним способом підняти з глибин історії тогочасні події, показавши їх відверто й жорстоко, водночас нагадуючи всім нам, якою беззмістовною буває війна. Ставши підписантами Napalm Records, львів’яни почали з’являтися в лайн-апах найбільших метал-фестивалів, а отже, тепер мають шанс донести свій меседж усьому світові.

На "Where Fear And Weapons Meet" 1914 роблять ще більше, щоби занурити слухача в атмосферу Першої світової. Голосами війни вони й далі розповідають історії її жертв — сербського націоналіста Гаврила Принципа, канадського офіцера українського походження Пилипа Коновала, американських солдатів Генрі Джонсона й Артура Гаррісона, майже міфічного британського солдата Віллі МакБрайда та інших.

Альбом звучить монолітно й нещадно. Композиції стали злішими та швидшими — вони скрегочуть, тріщать і ревуть, наче громіздкий танк часів Великої війни, а оркестрові партії, що додали звучанню 1914 неабиякої величності, вкупі зі шквальними рифами й безперервними бласт-бітами створюють стіну звуку в кращих традиціях Emperor і Wolves In The Throne Room.

Ущільнюючи своє звучання й максимально наповнюючи його аранжуваннями, 1914 водночас були змушені відступитися від лаконічності своїх попередніх робіт, де треки мали простіші структури. Звідси й високий поріг входження у "Where Fear And Weapons Meet" — для того, щоби в’їхати в те, що відбувається на альбомі чи, принаймні, запам’ятати якийсь мотив, потрібно немало часу. Напрошується порівняння з іншим українським гуртом White Ward: за аналогією до одеських постблекерів, які на повноформатнику "Love Exchange Failure" істотно ускладнили своє звучання, новий матеріал львів’ян теж є вельми непростим для розуміння (хоч і не менш цікавим для розслуховування).

1914 ніколи не мали проблем із вступними треками — у них вони завжди якісно задають тон і плин усьому альбому. Як раніше вже було із "Gasmask" і "Arrival. The Meuse-Argonne", оупенер нового альбому, що відсилає до назви пістолету, яким Гаврило Принцип застрелив Франца Фердинанда (FN.320), одразу кидає слухача на амбразуру гітарних тремоло й мало не істеричних криків вокаліста Дмитра Кумара.

"Одного дня імперія впаде й Кайзер помре, вбивство — це шлях, а терор — спосіб поділити Австро-Угорського звіра. Ласкаво просимо до Сараєва!", — кричить Кумар.

Епічні оркестрові труби, тим часом, чудово підкреслюють драматизм події, яку змальовують 1914 у композиції.

"Vimy Ridge" — більш стриманий трек із присмаком сладжу. Ударник міняє бласт-біти на грув, у рифах з’являється даунстрок, а композиція стає масивнішою й починає трохи нагадувати ранніх Neurosis.

"У нас прямі накази: йдіть за лейтенантом, і якщо він помре, слідуйте за капралом. Готуйтеся використовувати гранати й багнети, не губіть побратимів, а ридма ридаючи, спробуйте не померти".

У пісні "Pillars of Fire", що окремо виходила синглом і для якої було створено анімаційне відео, оркестр і бласт-біти повертаються із новою порцією люті. Трек оповідає історію Месенської битви (чи-то Месенської трагедії), коли британська армія намагалася зрізати 15-кілометровий наступ німецьких військ, проклавши під полем бою тунелі й використавши там вибухівку. Британці підірвали близько десяти тисяч німецьких солдатів і тріумфально перемогли, заслуживши для своєї операції славу однієї із найуспішніших офензив союзників на Західному фронті. Однак 1914 у треку зовсім не звеличують переможців, називаючи "стовпи вогню" божевільним епізодом Першої світової.

"Людський мозок завжди винахідливий, коли доводиться вбивати один одного", ­— зазначено в описі до анімаційного відео. Трек закінчується моторошним скімленням Дмитра Кумара, від якого волосся стає дибки.

 

Усі лаври за кращі рифи альбому відходять до треку "Don’t Tread On Me", який є квінтесенцію музики 1914 — тут блек, дез і дум остаточно сплітаються в одне ціле, не викликаючи запитань можливими змінами темпу чи ритміки, як це бувало на попередніх альбомах. Однозначно, найчіпкіша й найбільш досконала композиція альбому.

"Coward" натомість є контроверсійною піснею. Якою потішною не була б ідея запросити Сашу Буля, щоби він заспівав під банджо про солдата-дезертира, більшість закордонної фан-бази гурту може й не зрозуміти захоплення від такої колаборації. Повертаючись до White Ward, чий трек "Shelter" теж виконував роль інтерлюдії між довгими й насиченими композиціями, бачимо в 1914 той же випадок: композиція, хоч і приємна сама по собі, видається беззмістовною в контексті повноцінного сприйняття альбому й порушує його плин.

Своєрідна перерва на кантрі виявилася затишшям перед бурею. У "…and a Cross Now Marks His Place" вся напруга, що накопичувалася за попередні пісні й так і не вивільнилася під час інтерлюдії, просто вибухає, а гостьовий вокал Ніка Голмса із Paradise Lost стає чудовою вишенькою на торті. 

 

Окремої згадки заслуговує остання повноцінна пісня альбому — "Green Fields Of France", що є своєрідним кавером на однойменну композицію сінгера-сонграйтера Еріка Богле. Композиція починається волинкою й закінчується індастріалом — такого в 1914 ми ще не чули!

Воєнна тематика чудово поєднується з агресивною важкою музикою, і, увійшовши в цю нішу, львів’яни майже одразу її очолили — наразі 1914, безперечно, перебувають на піку своєї творчості, і на "Where Fear And Weapons Meet" довели до ідеалу естетичну й музичну складові своєї творчості. Однак досліджуючи ту саму формулу третій альбом поспіль, гурт зіштовхується із проблемою самоповторення. Інтро/аутро "War In/War Out" із піснями часів Першої світової, атмосферні вставки із кінофільмів, Смерть із косою на обкладинці — усе це ми вже чули й бачили. І якщо раніше використання таких ідей викликало захват ("Ого! Як винахідливо! Як атмосферно!"), то тепер під час прослуховування в голові крутиться лише одна легендарна фраза. "Це ж було вже!".

Складається враження, що, маючи можливість поповнити фан-базу під крилом Napalm Records, 1914 спробували зібрати найсуттєвіше із того, що було в них раніше, і записати альбом, який за рахунок старих ідей зміг би вийти на ширшу аудиторію. Та чи буде така стратегія цікавою вчетверте або вп’яте? Чи не вичерпає себе згодом тематика Першої світової та спосіб її подачі? Провокативний антураж "православного" блек-метал гурту Batushka, що донедавна був свіжим і новаторським для жанру, з роками став для багатьох звичним — тож чи є шанс, що інтерес публіки до 1914 можна буде й надалі підтримувати тими самими елементами творчості?

На сайті ви можете почитати рецензії на інші релізи 1914:

Тематичне самоповторення, втім, не заважає львів’янам вкотре донести меседж, заради якого, мабуть, і створювався гурт. Попри мілітарний образ, музика 1914 залишається різко антивоєнною — і, слухаючи "Where Fear And Weapons Meet", на думку спадає фінальна сцена зі "Шляхів слави" Стенлі Кубрика. Молода німкеня потрапляє в полон до французьких солдатів, які тягнуть її в таверну і змушують виконати патріотичну пісню "Вірний гусар". Схлипуючи, жінка починає співати і згодом солдатня, яка щойно глузувала з німкені, уже втирає сльози та співає разом із нею — звикнувши стояти по різні сторони фронту, голоси війни раптово усвідомлюють її жорстокість і безглуздість. Аналогічні враження переживаєш, коли стихають останні звуки нового повноформатника 1914.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

1914 у соцмережах:

https://soundcloud.com/1914band
https://x1914x.bandcamp.com
https://www.facebook.com/1914band
https://www.youtube.com/channel/UCIi5hWkPUWkWUXRN7KDKQiA
https://www.instagram.com/1914_official/

Neformat.com.ua ©
22.10.2021
22 жовтня 2021