Zukkor Zzov - Last Porridge for Goblin (2018)

Існує такий собі темний бік українського андеграунду, що взагалі не використовує електрогітари, ударні інструменти та брутальні голоси. Ні, це і не готичний чи індустріальний темний бік. Це — малозаселений темний бік еклектичного мінімалізму.

 Разом з тим, основою є повна відвертість у композиції, коли нічого не ховається у підсвідомості. Вишкрябана з неї темрява, конвертована у щось легке, жіночне і дивне, недоступне для розуміння тих, хто не до кінця з собою відвертий. Бо в іншому випадку їм фріківським вважається те, що є цілком природнім. Та, здається, саме так був створений альбом "Last Porridge for Goblin" гурту Zukkor Zzov.

Подолавши шлях від відверто психоделічного року на ЕР "stepindisorder", гурт, змінивши склад, змінив напрям руху. Від рок-музики у новому релізі залишився лише неймовірно потужний, хоча і з дивним акцентом, вокал Ренати Кажан, що від початку є незмінною лідеркою проекту. Весь інструментал — мінімалізм, насичений спотвореним романтизмом крихкої і лагідної шизофренії.

Іграшкове піано, ксилофон, мелодика, мінімалістичне і, водночас, різноманітне використання синтезаторів та харизматичний вокал — все це було піддано обробці обволікаючими ефектами задля того, щоб підкреслити холодно-туманні тони, у яких виконано альбом. Це надало йому духу нескінченного жовтня-листопада, місяців, коли, через метеорологічні явища, панує сірий колір повітря.

Альбом зіткано з дев’яти треків. Кожен з них — дивне, химерне, але ніжне переживання, підкріплене неочікувано сильними текстами. Тут поєднане мінімалістичне бачення темних сторін кантрі та кабаре, блюзу та, навіть, вальсу. Інтровертська музика для задумливих танців інтровертів, проте виконана дуже епатажною пані, яка аж ніяк не є інтровертом, що підтверджують кліпи на треки "Labyrinth" та "Me and the Devil", де вона з’являється у дивних образах то темної богині, то старого блюзмена.

Присутні на альбомі також два кавери. Це "Me and the Devil", що належить культовому блюз-виконавцю Роберту Джонсону та murder-баллада початку 19 сторіччя "Down in the Willow Garden", чий автор невідомий. І вони пройшли крізь дивну призму сприйняття пані Кажан, конвертувалися у ще більш химерну композицію, ставши наче зовсім іншими, в яких тепер назавжди присутні відбитки її особистості.

Щоб більше поринути у світ даного релізу, зрозуміти дивний арт, авторське бачення різних тонких моментів, цій темній дивній дамі було задано кілька зухвалих питань, на які вона з радістю щиро відповіла. Тож, до вашої уваги, дивний хаотичний діалог з конструктивними наслідками.

О.К.Б.: Ви причетні до створення лише текстів, чи до створення музики також? Я розумію, що ви в цьому проекті - зірка, але треба розуміти, хто утворює цей атмосферний фон, на якому ви виділяєтесь.

Р.К.: Завжди причетна до створення музики, крім каверів, але тут беру участь в інтерпретації. Є одна пісня, яка цілком створена моєю піаністкою [Ната Гриценко — прим. авт.], а я вже підбирала до неї вокальну мелодію. Пісня — "Оde to a heart". Взагалі значну частину текстів писали разом з Іваном [про якого детальніше в 4 питанні — прим. авт.].

О.К.Б.: Всі треки поєднані концептом чи кожен самостійна історія? Я почув лиш загальний інструментальний концепт, весь цей піано-мінімалізм з потужним вокалом, а ви як саме бачите?

Р.К.: Загальна концепція є. Я сприймаю цей альбом як добірку снів. Є концепт подорожі у порядку пісень. Тобто там є певна драматична структура, але я її нікому не хочу нав'язувати. Якщо хтось помітив — добре, ні — то й ні, то не обов'язково. Теми альбому — ескапізм, фантазії, мрії, передчуття, ностальгія, нездійсненні бажання.

О.К.Б.: Що саме в думках і бутті змусило народити [реліз] в такому форматі, після ЕР з очевидним психоделік-роком? Розумію так, що зі складом не зрослося і ви перейшли у соло формат з темним мінімалізмом?

Р.К.: Не зовсім так. Альбом з колишнім складом було майже записано, але через зміну в гурті він морально застарів. Це скоріше повернення до себе, концепту, з якого почалося моє знайомство з музикою. Last porridge for Goblin — так називався мій перший музикальний проект, котрий був чернеткою, пробною версією Zukkor Zzov. Цей альбом — данина нереалізованій задумці, з якої все почалось. До того як з'явилися музиканти, з якими ми записали EP, музика, яку я хотіла робити, звучала приблизно так. "Last porridge for Goblin" — зведення рахунків з самою собою, "закриття гештальтів" та у якомусь сенсі альбом-терапія.

О.К.Б.: Поясніть арт: хто на ньому, де це, що значить саме це фото для вас і чому саме воно мало увійти в аннали історії музики?

Р.К.: Автор фото — Ваня, фотограф, режисер наших кліпів, мій добрий друг, частина Zukkor Zzov, котрий, загалом, був співавтором концепції альбому. На фото — його знайома Елеонора. Фото зроблено в місті Лодзь у Польщі. У нього є своя маленька історія. Про те, як дитинство, віра у чарівництво, коротко кажучи, дитина у кожному з нас — із всесильного чарівника, по мірі дорослішання, перетворюється на загнаного в кут, гобліна з оскалом. За таким самим принципом "кімнати страху", у свідомому віці, з жахливих зустрічей з потойбічним перетворюються на кітч-розвагу для ідіотів. Чарівництво з часом зникає, це боляче. З фото на нас дивиться саме той "гоблін", що живиться ескапізмом свого носія. Це вимога, потреба в чарівництві, що лишається з людьми чи принаймні з такими ж "коцнутими" в цьому плані, як і ми.

О.К.Б.: На кого орієнтований альбом? Легкий для прослуховування, але моторошний і холодний, як краєвиди Ісландії. Більш на Євро-слухача чи намір привчити до розуміння тонкого мистецтва місцевий люд теж був?

Р.К.: Альбом орієнтований на наших друзів. На мою думку, це єдина вірна стратегія. Друзі в нас є у самих різних місцях. А взагалі у нас, чи десь-інде, ми розуміємо що розраховувати на велику аудиторію цей альбом не може.

Вмикаючи цей альбом, згадайте всі свої нереалізовані мрії чи інші найболючіші моменти свого життя. Це буде найкращим саундтреком, щоб їх пережити знов, і, переосмисливши, перезавантажити себе. Сильний жіночий голос супроводжуватиме вас долиною внутрішнього мороку, щоб не загубитись під час подорожі. Дивна мелодія приведе вас до справжнього себе, хто схований десь глибоко під маскою, яку кожен з нас змушений носити. Та чи наважитесь ви?

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua 

Zukkor Zzov у соцмережах:

https://www.facebook.com/zukkor
https://zukkorzzov1.bandcamp.com
https://soundcloud.com/zukkorzzov