Zoanthropy - vol​.​1 (2017)

Через якісь певні особливості менталітету, більшість населення пострадянського простору, включаючи і творчий сегмент, страждає від проблем із закритою свідомістю. Це найпомітніше у важкій музиці. Є кілька грандів жанру, на яких зазвичай рівняються і грають музику по тенденції "аби грати", не докладаючи анітрохи зусиль, щоби хоч якось вирізнятись з-поміж десятків типових гуртів. Безперечно, існують діаманти, правовірні та безкомпромісні у наслідуванні традицій стилю, і відчувається, що навіть за відсутності оригінальних ходів є повна віддача і занурення.

Та існує дуже маленька частка тих, хто наважується робити щось більш оригінальне, своє і своєрідне. Zoanthropy – один з таких гуртів. Київські парубки, котрі ще не встигли зловити синдром "складних щєй", як багато хто з представників місцевої та взагалі української важкої сцени, взяли за основу середньотемповий щільний грув і досипали атмосферних елементів, підпалили злющим вокалом і видихнули своє бачення Neurosis та Isis.

Ні, це не "неоригінальне копіювання в кайф". Це один з тих самородків, що вміло роблять з пост-металом те, чим він має бути. Тут не знайдеш типового "аменрізма", характерного для тих, хто так тегає свою музику, але, так само, не знайдеш і важкої психоделії Неврозіса.

Нігілістичний щільний потік, замішаний на сюрреалізмі пост-життя та подій, що призвели до цього стану – це те, що ти чуєш, коли потрохи розслуховуєш "vol.1". Перший же трек ЕР – "Carnivore" – яскраво підкреслює це. Він розповідає історію з точки зору повішеного на дереві, який просить хижого звіра з’їсти його. Тексти гурту загалом просякнуті некроенергетикою, особливо "Foehn", у якому йде мова про загиблу експедицію. Менше з тим, останній трек "Segregated" має більш гостросоціальний характер, і, як кажуть музиканти самого гурту:

"Тематика наших пісень стосується речей звичайних і близьких людям. Вони торкаються тем незносності буття, непрощення, зради, тоталітаризму, тощо".

Так, перший реліз киян приземленіший, ніж орієнтований на роздуми про сфери невідомого.

Енергію текстів підкреслює потужний вокал, що ув поєднанні зі звуковим потоком дають високоякісний матеріал, який хочеться почути у записі не один раз, а потім прийти на сейшен і повністю розтанути у якихось деструктивних емоціях, трощити повітря у невідомому танці. Може, ця музика не для сейшенів і танців, а для того, щоб замислитись над тим, що коїться навколо, у головах людей, які знаходяться поряд.

Саме про те, що поряд з нами повно людей, які на межі психічних розладів, здається, хочуть сказати Zoanthropy обкладинкою свого міні-альбому. Тут зображена людина, яка думає, що вона сова – відсилка до назви гурту, – і тьмяний ліхтар перетворює місто на ліс, в якому вона живе.

І звук хлопців, і арт, зроблений Колєй Кольщіком, у поєднанні дають надію на те, що хлопцям не байдужа своя справа. Для першого релізу, все зроблено більш ніж на високому рівні. Не сильно багато музики, щоб зберегти інтригу, але дуже багато емоцій, які закладені всередину самого релізу і кожного треку. Тож, залишається сподіватись, що vol.1 не стане першим і останнім розділом історії гурту, обов’язково спостерігати за їхньою творчістю та очікувати на нові розділи, моторошні й гострі одночасно.  

Zoanthropy у соцмережах:

https://zoanthropyband.bandcamp.com
https://www.facebook.com/zoanthropyband/