Guerilla Noir — Пил (2024)

23 лютого кияни Guerilla Noir презентують свій перший повноформатний альбом "Пил". Ця важка робота виходить до другої річниці повномасштабного вторгнення й переповідає історію ліричного героя, який зазнав окупації, катувань і врешті загинув.

Спершу невеличкий екскурс. Ви, скоріше за все, помітили, що зараз Україною несеться хвиля металкор-ривайвалу. Гурти на кшталт Telema, Erai, Ellia, Burned Time Machine, Afterme і Grayshapes цю тенденцію характеризують краще. Музика Sick Solution, True Tough або VMRE має вже інше коріння, хоча теж розвивається навколо поєднання металу й хардкору.

Нагадаю, що до 2002 року ця суміш варилася вже десять років і породила купу гуртів ніби й одного жанру, але кардинально відмінних: All Out War, Merauder, Poison the Well, Unbroken, Converge тощо. На цьому етапі хардкор показав себе еластичним жанром, здатним вміщувати непоєднуване — від суміжного треш-металу й до полярних джазу чи кантрі. Така різноманітність втратила популярність, коли нове покоління почуло шведський мелодез і на зміну прийшли команди на кшталт All Shall Perish, All That Remains, Caliban, якщо брати старі, Gatecreeper із когорти молодших, а також Diyng Wish і Static Dress, якщо говорити про новачків.

Я люблю обидва прояви жанру. Але з часом уподобав перевагу першоджерела над похідними формами, через незаангажованість такого підходу й відсутність "комерційної" жилки в ньому. Це історія про голодного й спраглого артиста.

Guerilla Noir в ЕР "Into The Void" були гарним поєднанням двох уподобань: достатньо "diy", але з розумінням і розмахом, й водночас мали певну хітовість у рамках жанру.

А от повноформатний альбом "Пил" уже радше повертає нас до початків. Він якраз про суміш суміжних жанрів зі збереженням важкості звучання, про відмову від куплетно-приспівного підходу, від чистого вокалу й попскладової для непідготовленого вуха. Альбом може одночасно пройтись по бласт-бітному блек-металу й зануритись у спадщину гурту On Broken Wings ("Підземелля мертвого міста"), або переграти Converge, вийти у Lamb Of God/Mastodon і разом із тим побути подібним до Kvelertak.

Не дуже хочеться казати про зрілість релізу, адже певного етапу, після якого все стає зрілим, не існує. Проте саме це відчувається в музичних референсах звідусіль і, що для мене найголовніше, — у текстах присутні рефлексії на події повномасштабного вторгнення.

Зі слів учасників гурту, концепція альбому це хроніки життя однієї людини після 24.02:

"Мій дім горить" — початок війни, герой вивозить родину в безпечне місце та повертається назад, аби вступити до лав оборони;
"Сира земля" — місце проживання потрапляє під окупацію, герой потрапляє до катівні-підвалу і виходить тоді, коли місцевого ватажка-окупанта підривають українські партизани;
"Не зімкнувши очей, шостий день я гнию у твоїм студенім кублі"
"Підземелля мертвого міста" — виживання міста під час окупації;
"Запах диму і вогнища в кожнім подвір’ї, цеглини, що вчора стіною були, сьогодні — уже піч"

"Дні затяжні, ночі безкрайні — скільки ще будуть тягнутись вони?
У тиші глухій, у тріску набоїв промінь надії шукаємо ми
Попри все місто буде чекати першого вільного дня
У підземеллях мертвого міста ми ще живі"

"Вирвані плити" — споукенворд людини, яка дивиться на зруйнований будинок;
"Чорні жнива" — деокупація міста та бої за нього;
"в буремному світі у волі, як і у всього сущого, є своя ціна, і ця воля оплачена смертю найкращих — вони із землею навіки злились"

"Пошук перейдених днів" — місто звільнено, але під час останніх ворожих обстрілів головний герой гине;
"Із пилом у горлі опритомнів під цеглою і плитами — повітря легені обпалює, обидві ноги розшматовує біль, пальці немовбито гумові й цифри потрібні набрати не зможуть вони
Мене огортає холод, вдихати все важче, слабнучи, вию в пітьму
Допоможіть"

Мені б хотілося якось прокоментувати ці рядки, але це занадто важкі спогади, у які немає жодного бажання повертатися (ред. Єгор пережив блокаду Чернігова). На місці ліричного героя міг бути кожен, хто потрапляв в окупацію/оточення й напряму відчув дотик війни.

На релізі є двоє запрошених гостей. Першого з них, Миколу Магу, вокаліста дез-метал гурту Обрій, можна почути в інтерлюдії до треку "Вирвані плити". А в останній композиції запрошений гість це Андрій Печаткін, вокаліст і бас-гітарист White Ward. І це дуже вдалий акцент, бо червоною ниткою всієї творчості WW для мене є нуарна тяжкість неосяжного міста, яке прагне знищити героя, наче у творах Лавкрафта. В альбомі "Пил" усе дещо складніше: хоча місто тут виступає в ролі жертви, воно також опосередковано є причиною смерті героя.

Наостанок хочеться сказати, чому я вважаю, що цей реліз не здобуде уваги масової аудиторії. По-перше, він напрочуд цікавий із композиторського боку. Щоби зрозуміти й відчути його, треба не одне прослуховування, та ще й загальна обізнаність у полярних жанрах, як-от постметал або маткор. По-друге, він важкий для сприйняття. У тому ж сенсі важкий, що й альбом Слєпакова/Соколова "warнякання". Такі речі часто слухають один раз, надовго запам’ятовують, але сприймають радше як фіксацію моменту, і тому до них не повертаються. Ніхто не бажає повертатися в такі часи. Бо боляче й лячно. Бо моторошно, що написати таке може або поетично обдарована людина, яка тонко відчуває реальність, або постраждала, яка бачила все наживо.

"Поклик" від КАТ, про який я писав раніше — про передчуття війни. "Пил" — про те, що ми переживаємо кожного дня, жива рана, яка не перестає кровоточити.

Guerilla Noir — київський метал-гурт, який утворили учасники O’Hamsters, Paddyguns, Watch My Fall, Juggernaut та Dehumanizer Максим Соколов та Денис Жуковський у 2020 році. Згодом до них доєднався гітарист Костянтин Бікмулін (The Cow, Face of Violence), а пізніше — вокаліст Олександр Бретман (Tides Befall, ex-Bleed). Наразі в дискографії колективу низка синглів, один ЕР та повноформатник "Пил".

Guerilla Noir у мережі:

https://www.instagram.com/guerillanoir/
https://www.facebook.com/guerillanoir