Garden Xub: про урбанізацію Карпат, бобіни та Онліфанс для мерча лейбла

Garden Xub — це новий івано-франківський електронний лейбл, який нещодавно анонсував свій перший реліз. Докладніше про філософію лейбла, ностальгію і ставлення до стримінгів та фізносіїв розмірковує його засновник Олег Куцела.

Фішка лейбла Garden Xub

Як на мене, створюючи новий лейбл у 2023 році, варто тримати в голові, що він обов’язково повинен мати певну фішку, конкретну концепцію, унікальну естетику, впізнавану айдентику, інколи навіть свій семпл-пак для резидентів. Для всього іншого — є сотні, тисячі давно створених лейблів.

Нашою фішкою є саме те, що на ньому видаватиметься електронна музика різних напрямів, але тільки від саунд-продюсерів з Івано-Франківська та області (чи які зараз тут проживають).

Зародження ідеї

Сталося так, що в перших числах серпня минулого літа я захворів та вибув зі звичного темпу на цілий тиждень. Саме тоді вирішив переглянути документалку про Good Looking Records — знаменитий атмосферік драм-н-бейс лейбл із 90-х, а також погортати розділи "На високій полонині" в перекладі Тараса Прохаська. Це книга 30-х років минулого століття польського письменника Станіслава Вінценза, який під різними кутами зору намагався зобразити дух Гуцульщини, поєднуючи архаїчні традиції з власними фантазіями. Особливе місце займає самотність, але як свідома відчуженість від світу задля набуття глибинної мудрості серед гір, лісу, уповільненого часу та на природі; відчуття Бога у своєму житті.

Приблизно в той момент під час денного сну мені навіялися спогади з дитинства на дачі. Вечірній м’який гул ліній радіопередач між залізничними станціями, а якщо до них підійти достатньо близько, то можна почути уривки службових фраз, які зливалися з квакотінням жаб. Звуки природи, містичність лісу, хтось недалеко грає на сопілці…

Околиці Татарова, фото Олега Куцели

Ще із часів COVID мені стало цікаво музично виразити сублімовану енергію екоактивізму через power ambient із шумом моря, водоспаду, виверженням вулкана, таненням льодовиків та поезією про смерть і переродження зверху. Щоправда, тоді не було ясного бачення кінцевого результату.

Одразу з пробудженням це згадалося, але інтуїтивно перефокусувалося на локальні масштаби: мова йде про невпинну та часто критичну урбанізацію гірської місцевості українських Карпат. Особливо актуально зараз, на фоні ідеї забудови гірського масиву Свидовця.

Делікатне та витончене сполучення досвіду musique concrète з патернами клубного саунду — це досить стара для мене нав’язлива ідея. Отже, після сну прийшло детальне розуміння структури та елементів одразу декількох треків. Тоді я все вичерпно розписав у нотатках на майбутнє і зберіг наполовину готові проєкти.

Уже у квітні цього року згадав про них та вирішив погратися з брейками — це дозволило зробити акцент на атмосфері, антуражі та саме концепції зворотньої сторони урбанізації гір. Ти споглядаєш зі сторони, відчуваєш дихання природи, а неподалік по трасі на великій швидкості пролітають машини, водії в котрих не задумуються ні про що. Майже?!

З відновленням роботи над релізом також з’явилося бажання створити лейбл Garden Xub та видати його там, а із часом підтягнути інших локальних продюсерів. Ідея — дійти до певного звучання, яке окреслює вплив та відчуття гір на людей. Але в кожного воно буде, звісно, своє.

До чого тут Good Looking Records? Варто ловити всі знаки долі :)

Перший реліз

Наразі пропоную послухати наш дебютний реліз Ivan Turmenko — саунд-дизайнера в інді геймдев-команді Marevo Collective, а також гейм-дизайнера та саунд-дизайнера в Podoba Interactive. Як саунд-дизайнер, Іван сфокусований навколо дарк-ембієнту, а як саунд-продюсер, він надає перевагу більше дарк/лефтфілд-техно. Саме в останньому ключі написаний його альбом "Sublimator Demo Disk", про який сам Іван розповідає так:

"Поєднуючи два етапи життя, Sublimator зібрав у собі враження від студентського життя в Києві та дорослого — в Івано-Франківську.

Перший етап — київський довоєнний. На цей час припали магістратура, робота в інді геймдев-команді, кухонні посиділки з друзями, рейви та нічні прогулянки. Досвід від створення саунд-дизайну для відеоігор у жанрі горрор гармонійно переплівся із враженнями від постіндустріальної та ковідної столиці.

Обкладинку для релізу створила Ksenia Noma

Буквально за місяць до повномасштабного вторгнення росії в Україну, я переїхав в Івано-Франківськ. Маленьке місто на заході країни манило своїм колоритом та близькістю до Карпат. І це надихало. Потім почалася війна. Налаштувавшись на новий лад, згодом написав ще декілька треків.

Альбом має 19 демо-треків, які ніколи не будуть дописані. Тому що закінчити їх — означає порушити первозданність вражень. Кожен трек альбому — це сублімована енергія, яка була отримана в конкретний момент мого життя. Адже найкращий варіант сублімації енергії, особливо агресивної, — це творчість."

Про локацію Garden Xub

Для довідки. Появі лейбла Garden Xub передувало відкриття в Івано-Франківську однойменного простору. Той проіснував близько двох місяців, встиг провести кілька вечірок з електронною музикою, поетичний вечір, кіновечір та деякі інші івенти, але після неприйняття частиною місцевих мешканців уже в травні втратив можливість проводити івенти за старою локацією, адже перестав отримувати дозволи на проведення подій від місцевих чиновників.

Загалом, історично склалося так, що олдові лейбли створювалися на основі клубів, тобто діджеїв, котрі там часто грали та в один момент відчули, що прийшов час ставити свою музику, а отже, купити драм-машину із синтезатором, щоб її почати писати, а отже, потім це десь видавати на вінілових платівках.

Акцент із роками змінився: лейблів з’явилося дуже багато, старі клуби мають своїх вічних резидентів, а нові плейси відкриваються порівняно рідко. Тому ініціативи зараз від лейблів, які вже стабільно стоять на ногах: мають відомих виконавців у ростері, організовують тури меншими містами, щоби підключити нову аудиторію, проводять шоу-кейси в культових місцях, знімають кліпи та створюють мерч.

Фото з події Garden Xub: Ashes (13.05)

Попри те, що наразі ми переїхали на нашу нову DJ-студію та будемо тільки під івенти брати в оренду велике приміщення, яке вже є на приміті, досвід зі своєю стабільною локацією для нашої молодої команди став безцінним. За невеликий проміжок часу ми отримали безліч цікавих знайомств і пропозицій, які будуть реалізовані в майбутньому.

Щиро хочеться сказати, що Івано-Франківськ — це місто вільної та творчої молоді з безліччю культурних низових ініціатив, які, на жаль, поки слабо інформаційно і фінансово підтримуються на фоні всієї України. Проблема також у вакуумності, особливо під час воєнного стану, коли міста нагадують середньовічні маленькі країни зі своїми своєрідними порядками та правилами, навіть стосовно проведення подій, а в повітрі дух постбезтурботності — гонтологія за відсутністю душевного спокою (ред. гонтологія має справу з тим, що відсутнє або більше не існує, з ностальгією, фантомами минулого тощо).

Більше про культурне життя Івано-Франківська в нашому подкасту з Олексієм Мельничуком

Скепсис щодо стримінгів

Через безліч причин мені не дуже імпонують стримінгові платформи та "революцію", яку вони викликали. З ностальгією іноді згадую часи, коли сумбурний цифровий нойз чи перші спроби пера в ембієнті одразу бігли публікували на Internet Archive. Релізи викладалися у вільному доступі і вдалим рахувався той, де більше тисячі переглядів та сотні завантажень… Саундклауд зі старим інтерфейсом, де не знаходилося місця для обкладинок профілю, а нові виконавці промоутили свої треки завдяки репостам у тематичні групи. Коли в одній чат-кімнаті на Soulseek по експериментальному музлу ти міг зустрітися з виконавцем, новий EP якого просив пошерити серед учасників цього самого чату. Чи коли цікаві рев’юшки можна було зустріти тільки на невідомих блогспотах або вже неактивних музичних медіа, як ось легендарний Tiny Mix Tapes. Вони при кожному вдалому випадку згадували Джеймса Ферраро або Даніеля Лопатіна (ред. всесвітньо відомі електронні виконавці), але не гребували написати про новий трек від чувака з декількома сотнями підписників на саундклауді. JPEGMAFIA і ще добра сотня інших артистів завдяки їм стали відомими.
 

Фото з івентів Garden Xub

Зараз же це все зведено до спільного знаменника так званих рекомендацій, реклами перед прослуховуванням, яка може відбити бажання слухати, навіть зіпсувати настрій, та "цікавих" плейлистів від інфлюєнсерів, звичайно, з опцією платного лістингу в ньому практично від будь-кого. Те, що шкодить духу цифрового номадизму та естетиці кіберфланерства в контексті музичної культури, не говорячи вже про глибинне дігерство молодими діджеями.

Бачив статистику, де левова частина альбомів, які викладалися на цих самих стрімінгових платформах, за весь час прослуховувань не окупила навіть суми підписки цифрових агрегаторів, щоб свою музику, власне, на стрімінги викласти…

Звісно, деякі релізи лейбла там інколи будуть, але я не ставлюся до цього достатньо серйозно. Бізнес-модель стартапу зі Швеції — це далеко не той вектор, куди повинна рухатися музична індустрія. А ще за останні 10 років так і не з’явилося кращої зв’язки для пошуку і взаємодії з новими слухачами та покупцями, ніж саундклауд + бендкемп.

Релізи на бобінах

Фізичні релізи — це окрема довга історія для розмови. Мені по душі касети, ефект магнітної сатурації. Медитація під дроун на магнітофоні в лісі неподалік дачі — те, що допомогло ментально справитися з основною хвилею ковіда.

Випуск на USB-флешках має символічну функцію, а якщо доводити ідею колекціонування до Абсолюту, то варто згадати бобіни. Робочий бобінний магнітофон відносно важко відкопати, тому фізична копія носить роль певного артефакту. Нагадує, як у гіківських блогах на ютубі замовлять за тисячі доларів колекційні японські видання ігор для старих приставок, але навіть їх не відкривають.

Виготовлення вінілу — це не тільки дороге, але й довгоочікуване задоволення. Не стільки про музичний артефакт, як про певний фетиш, помножений на ореол аудіофільства. Платиш 1000 євро, очікуєш своєї черги близько двох місяців на німецькому заводі, на виході маєш менше сотні 12-дюймовок у глянцевому конверті, щоб ставити кентам на барі та вдома займати стелажі.

Переконаний, що дійсно актуальний саунд досить рідко виходить на вінілі. Це фінансово авантюрне вкладення у виготовлення для інді-лейбла, особливо з накладом від декількох сотень копій, а також для цього йому треба пройти певний цикл. Як мінімум, залетіти на саундклауді, добре продатися цифровим релізом на бендкемпі, далі дійти до британського радіо з їхньою все більше й більше кумівською та консервативною музичною пресою, яскраво засвітитися в сетах на берлінських нішевих тусах, а як максимум — потрапити в рекомендації ютуба/тік-тока під глітчево-кислотний анімешний відеоряд, хе-хе. Схоже сталося, скажімо, з Arca і раннім вайбом лейбла PC Music, — трішки видозмінену формулу bubblegum bass пізніше умудрилися назвати гіперпопом і ліпити останні роки до чого попало. Схожий фактор нещодавно розігнав мертвий брейккор до нової травмакорної псевдохвилі, диву даюся!

Тому так і сталося, що добра частина вінілу у відповідних магазинах — це давно перевірений часом та попитом тек-хаус, а не умовний HexD :)

Що далі?

Якщо говорити про нову діджейську студію, то хочеться якісно облаштуватися: докупити необхідне обладнання, провести інтернет, щоб іноді запускати стріми та транслювати локальний вайб. Якщо у вас виникне бажання підтримати, нехай навіть символічною сумою, напишіть у дірект :)

Крім цього, почати записувати подкасти у форматі інтерв’ю з місцевими митцями та харизматичними діячами. На цій базі пізніше спробувати видати невеликий зін.

Якщо говорити про лейбл, то компіляція вже потроху збирається, що надихає. Хочеться випустити лімітованим накладом на касетах. З твіттера є старий знайомий японець, який тримає там дістро та обожнює різну музичну екзотику, а українська андерна сцена досі такою є.

Помітив для себе таке, що є чимало людей, які почали писати музику від початку повномасштабки, але використовують радше як інструмент терапії, вилив агресії, тому поки тільки в стіл. Поки…

Ще мене вабить ідея використання цифрових платформ не за прямим призначенням, допустимо, онліфанс для продажів мерча лейбла. Найбільш звичайного! Особистий щоденник Джона Обджекта на порнхабі — це вершина віртуозності та елегантності.

Garden Xub у мережі:

https://linktr.ee/garden_xub