Юрій Бондарчук випустив ЕР про буденність смерті

Український музикант випустив мініальбом "Українська смерть," спродюсований Сергієм Вороновим (джозерс, ohnovorohno, Діджей Хокаге).

Тематика мініальбому побудована навколо українських традицій смерті та власних образів автора тексту.

"Недавно мій брат звернувся в місцевий архів, щоб розшукати інформацію про сім’ю та скласти родинне дерево. Коли я переглядаю ці відскановані канцелярські папірчики зі згадками предків, я нічого не відчуваю. Що стоїть за цими іменами та датами їх народження? Чому я так мало знаю про свою родину, навіть про найближчих родичів?

Працюючи над текстами до релізу, я хотів розставити маячки для себе самого — якісь такі знаки, які допоможуть мені не забути дідусів та бабусь. Я не називаю їхніх імен, тому що вони нічого не скажуть слухачеві. Хоча, зізнаюся, була велика спокуса зробити цей альбом "в стіл". Музична/поетична практика — це для мене свого роду форма психотерапії, і я не маю жодного бажання спекулювати на темі сім’ї. Але це було б несправедливо стосовно Сергія Воронова та величезної роботи, яку він зробив для виходу цього альбому.

Для мене найважливішим було, як оцінить альбом саме родина, а особливо бабуся Алла — єдина із живих бабусь та дідусів. Це її історія описана в пісні "Лісова Америка". Здається, їй сподобалося.

Справді тема смерті — не нова або навіть досить заїжджена. Але при цьому я не пам’ятаю нікого з українських музикантів, хто б говорив про смерть не пафосно. А є ж цілі напрямки, для яких "смерть" — жанроутворююча тема. Здавалося б, де-де, а там вже мало б щось цікаве викристалізуватися. Буквально на днях слухав один альбом і там вокаліст цілком серйозно взивав до Люцифера. Ненароком це навіть розсмішило мене.

Із хороших прикладів пригадується хіба Саша Буль — у його творчості "смерть" також основотворча, але часто вона подається через західну жанрову призму. Хоча є й гарні моменти, де Саша, якщо й не відмовляється від західного погляду на тему, то вступає із ним у діалог, придаючи трішки українського контексту.

Крім усього іншого, альбом "Українська смерть" — це спроба зобразити безглуздість та буденність смерті. Смерть — не пафосна й не романтична, а розмови про неї — виключно "привілей живих", — розповів у коментарі нашому виданню Юрій Бондарчук.

Під час написання EP Юрій вперше за кілька років зустрівся з Сергієм Вороновим, продюсером цього та попередніх його релізів. Через описані у піснях події музикант мусив повернутися з Нью-Йорку до Житомира. Зважаючи на тематику, робота над мініальбомом була складною. 

"Думаю, що смерть — це якась дуже спільна для всіх штука, яку потрібно рефлексувати в будь-якому разі. Зазвичай люди не знають, як підтримати один одного в такий час, поки самі з таким не зіткнуться — виходить така собі арифметична прогресія, і з часом усі твої однолітки так чи інакше розуміють, що це таке.

Власне, тому і форма, у якій ми зробили "Українську смерть", не мала би відштовхувати слухача, який із цим ще не зіткнувся, й, з іншого боку, не мала би бути фальшивою для тих, хто це вже пережив. Є "A Crow Looked at Me" Mount Eerie, написаний у форматі щоденника. Це дуже особиста штука й тому дуже сильна — проте вона не узагальнює досвід, а просто розчулює своїм реалізмом. Юра вирішив додати гротеску до того, що відбувається в його голові, уперемішку з ностальгією. По-моєму, це і є тим, що можна назвати "Українською смертю" — тут вам і поет, що не вміє співати, але співає (наприклад, цілий приспів Павла Зіброва), дещо недолугий хор, баян та веселий настрій замість пригніченого.

Взагалі українська смерть як явище — доволі трагікомічне. Тобто, без сліз не обійдешся, але водночас це дуже абсурдна та смішна процесія, якщо говорити про похорони чи так звані поминки. У нас немає традиції "святкувати" смерть як природню річ, як це роблять деякі народи, хоча по факту смерть когось з близьких — це ще один спосіб зібрати докупи родину, що вже по-своєму добре", — коментує Сергій Воронов.

Послухати "Українську смерть" можна на усіх цифрових майданчиках.

Нагадуємо, останній великий реліз Юрій Бондарчук випустив навесні 2020 року, це був мініальбом "Про що ми насправді говоримо, коли говоримо про любов". На сайті є рецензія на цей реліз, а також на ЕР "Чорне Дзеркало" (2018) та LP "Екзиль" (2019).

Юрій Бондарчук — український музикант та поет, екс-учасник скрімо-гурту Oh, Deer!, у 2018 році заснував сольний spoken word проєкт. Дискографія нараховує три мініальбоми, один LP та декілька синглів.

Юрій Бондарчук у мережі:

https://www.facebook.com/uriy.bondarchuk
https://www.instagram.com/yurii.bondarchuk/

Матеріал для обкладинки наданий музикантами