Тихон Лютий

Останній альбом Хамерман Знищує Віруси показав гурт з дещо незвичного боку тим, хто не надто активно слідкував за живими виступами команди. Розповідаємо, чим особливий акустичний "Ctrl+Alt+Del" та як на сприйняття добре знайомих текстів гурту вплинула гра піаністки Олександри Морозової.

Цими вихідними вийшов дебютний мініальбом киян The CoW, що підкупає своє психоделічною атмосферою. 

На початку лютого київська співачка Ірина Кульшенко (екс panivalkova) представила свій перший міні-альбом, що став логічним завершенням першого року її сольної творчості.

Тихо підкрадеться вечір за вікном.
Спи, моя дитино, забувайся сном.
Як не будеш спати, вийде із землі,
З'їсть упир косматий оченьки твої.
"Maruna"

Casa Ukrania ("Український дім") – у фільмі Алехандро Ходоровскі "Танець реальності" так називалась крамниця одного з героїв, переселенця з України в Чилі. Цей образ строкатого клаптика української культури посеред густої та химерної чужини вже третій альбом поспіль досить влучно описує той напрям, у якому працює цей одеський дует.

За короткою та звучною назвою Yah ховаються не проповідники растафаріанства і навіть не фанатичні шанувальники Кендріка Ламара, як можна було б подумати, а квартет щирих хлопців з Києва, про яких ми з вами вже дещо дізналися з рецензії на їх перший реліз "We Woo" три роки тому. Ці кияни мають непогане почуття гумору і люблять його демонструвати: наприклад, перші літери назв треків тут складаються в назву альбому, як це було і в першому їх релізі. І, так само, як і раніше, на обкладинці альбому Yah цілком буквально зображують, про що ми почуємо від них цього разу.

I breathe, and you breathe
We both breathe the air
"Що ти собі думаєш?"

За останні роки про музичний гурт Dakh Daughters чутно дуже мало новин. Вони не коментують політичні події, не роблять заяв, фотосесій і навіть не беруть участь у відборі на Євробачення, як ЦеШо, більш молодий проект Влада Троїцького.

Український сладж. При цьому словосполученні спадає на думку дуже небагато гуртів, і одними з перших — кияни Kasu Weri. Якщо під словом "сладж" ми всі розуміємо щось різне, то тут ми маємо той самий американський, злий і болотистий метал, що димиться, приправлений любов'ю до психоделічних рослинних практик, і виражає деяку схильність до мізантропії. Наші герої втілюють це розуміння у своїй дебютній роботі якнайкраще. Але про все по черзі.

Не так часто история сталкивала нас с явлением инструментальной рок-музыки. Фигура вокалиста настолько прочно срослась с жанром, что мы с большим трудом допускаем её полное и окончательное отсутствие. Исключениями нам служат отдельные светочи вроде Линка Рэя, исполнителей краут-рока или гитаристов-виртуозов, однако это все же не то. К счастью, в нулевых годах эту ошибку исправили, и мы узрели множество групп в жанрах пост-рок, пост-метал и даже психоделических героев вроде Causa Sui.

Я думала ніч, я думала день
Боже, за що мені стільки сумних пісень?

Півтора роки тому вийшов дебютний альбом львівського тріо Один в Каное. Цей факт промайнув дуже скромно і без гучного піару, а тому не гріх згадати про нього і зараз, надавши комусь можливість дізнатись і придбати його. Тим більше, що сам гурт Один в Каное — цікава подія в українській музиці.

Новий альбом Саші Буля — це подія одночасно і весела, і сумна. Весела — тому що альбом дійсно хороший. Сумна — тому що він в черговий раз показує, що хороших музикантів українська публіка не заслуговує. Але давайте по черзі.

Минулого року валькірії українського фрік-кабаре Dakh Daughters зробили неочікуваний вчинок. Вони записали і випустили цілий альбом розміром в 9 пісень. Нагадаю, раніше вони обіцяли не випускати аудіозаписів, адже кожен їх номер — не тільки пісня, але і візуальне, театральне дійство. Як можна передбачити навіть з цієї короткої передісторії, альбом вийшов неоднозначним, незвичним, дещо експериментальним і, отже, вартим нашого уважного погляду.