5 історій про кохання і творчість
14 лютого весь світ відзначає День усіх закоханих. Цьогоріч ми вирішили не оминати це свято та розповісти про те, як музична творчість у парі може стати процесом не лише захопливішим, але й ефективнішим!
Тільки уявіть, яке щастя зустріти однодумця чи однодумицю, з якими можна поділитися щойно вигаданим рифом чи влучним рядком. А якщо раптом вам у гурті не вистачає музиканта, можна навіть навчити своїх коханого чи кохану грати на потрібному інструменті.
Світу відомо багато музичних пар, у яких двоє людей не тільки любили одне одного, але і створювали гурти та проєкти, які згодом ставали культовими: Кім Гордон і Терстон Мур — Sonic Youth, Фред Сміт та Патті Сміт — не створили гурт, проте писали музику разом, Джек Вайт і Мег Вайт — The White Stripes. А ще Кріс Франц і Тіна Вейтмут з Talking Heads (потім зробили Tom Tom Club), Стівен Морріс і Джиліан Гілберт з New Order (удвох створили The Other Two), які досі разом.
Якщо ж говорити про українську андеграундну сцену, то знаємо кілька пар, які щасливі творити разом. І вони поділилися своїми історіями.
Нафаня грає на барабанах у металізованому хардкор-гурті Death Pill та робить монтаж, а Євген — вокаліст, відомий за своїми грайндкор гуртами Warningfog і Foible Instinct, ще він малює анімацію.
Нафаня:
— Наша історія з Касаткою (Євген Хоменко) почалася з музики й досі є її продовженням: ми почали близько спілкуватися, коли Касатка погодився грати з нами в проєкті Crackpot. Усе остаточно стало зрозуміло для нас після виїзного концерту Фоіблів до Львова: любов до важкої музики, романтичне місто та смажені каштани зробили свою справу, й ми розпочали стосунки :)
Ми робили разом музичний стоп-моушн кліп "Age of machine", який потім був на ротації на А1, працювали над проєктом для Straytones "Dark Lord", а ще Женя малював анімацію для "Коляски" гурту Soom і завжди підтримував усі мої навіжені ідеї. Ми вриваємось у музику всіма доступними та кайфовими для нас засобами, розповсюджуючи нашу діяльність далеко за рамки сценічної.
Ми давно не маємо спільних музичних проєктів, проте музло займає в нашому житті дуже багато місця: ми ділимось ідеями, обговорюємо матеріал, придумуємо разом всякі навколомузичні штуки, сапортимо наш творчий вайб, допомагаємо одне одному та висловлюємо критику, коли це необхідно. Дуже зручно мати поруч людину, яка захоплюється тим самим, що й ти.
Для мене музика та концерти є життєво необхідними, і я б не змогла будувати своє життя з людиною, яка б не розділяла так щиро і глибоко весь цей специфічний процес.
У подружжя спільний проєкт — дарк-фолк гурт Casa Ukrania, а також лейбл Khatacomb.
— Ми почали працювати разом із 2012 року, спершу допомагаючи один одному з нашими попередніми музичними проєктами. 2013-го спільно взялися за створення музики на фрілансі, а 2014-го з’явилася Casa Ukrania. Творчий процес доволі прозоро розділений: Леонід генерує ідеї, Ната нарощує на них музичну основу та працює над текстом, далі Леонід доводить чорнове аранжування до готового варіанту. Іноді робота починається з музики, а потім дописується текст, іноді навпаки ― спершу з’являється текст, який продиктує майбутню музичну складову. Один із найцікавіших етапів ― спільна робота над аранжуванням та структурою, коли ми намагаємося разом почути майбутню композицію, пропонуємо по черзі ідеї щодо інструментів, звучання, структурних збивок, дрібних фішок тощо.
Оскільки для нас обох творча реалізація дуже важлива, ми зазвичай емоційно втягуємося в процес ― інколи занадто емоційно, як на наше загалом спокійне життя, але завжди знаходимо консенсус. Ми виростали на доволі різній музиці та далеко не завжди слухаємо одне й те саме, але уявлення щодо власного продукту практично завжди маємо однакове: ми за максимальну виразність, опуклість та деталізованість. Якщо матеріал нас не влаштовує та видається бляклим, ми не будемо його випускати, і регулярно підвищуючи планку вимог до себе та ставлячи перед собою нові складні завдання, ми заохочуємо одне одного до постійного творчого розвитку.
Наташа грає на барабанах у H.Soror, My Personal Murderer та Krobak, а Юра — засновник проєкту Kirai Gigs та успішний фотограф і відеограф, зокрема й українського андеграунду.
Юра:
— Наше знайомство з Наташею відбулося у 2012 році, коли я вже став постійним відвідувачем форуму Неформат й Ігор Сидоренко покликав мене зняти фотосет для гурту Krobak. Я інтроверт, і постановна портретна фотографія з необхідним двостороннім спілкуванням для мене була й залишається тортурами. Саме з цієї причини я вже давно відмовляюсь від багатьох цікавих проєктів, якщо вони передбачають такий формат. Не знаю, чому я погодився в той день і як усе так співпало, що покликали саме мене, проте не хочеться навіть думати про те, як склалося б моє життя далі, якби цього не відбулося.
Із самого початку Наташа стала другою половиною Kirai Gigs: записувала звук, знімала відео або допомагала визначити правильний колір під час обробки фотографій, а я в міру сил десь колись допомагав з афішами або візуальними матеріалами для її гуртів. Звісно, я завжди жалкував про те, що я не музикант і якісь процеси мені не доступні, адже спільне написання або виконання музики — окремий і прекрасний вид комунікації та близькості. Проте всі важливі музичні та знімальні етапи ми пройшли одночасно й разом, нехай часто й по різні боки сцени та об’єктива. А я міг спостерігати та фіксувати весь життєвий шлях композицій — від перших начерків до виконання їх у різних містах і країнах та запису на студіях. Але мені здається, що не так важливо, займаєтеся ви однією справою чи ні. Головне, коли є впевненість у партнері, а він може знайти потрібні слова, надихнути та підтримати, навіть якщо нічого не знає про твою сферу, проте розуміє тебе і твій характер.
Наташа:
— Ми не звикли ділитися особистим. Коли я сіла писати цей коментар — здавалося б, суто про музику, що тут такого? — виявилося важко формулювати та думати, що хотілося б публікувати, а що ні. Навіть якщо це банальні, мало кому цікаві факти про концерти, зйомки, взаємодію з музикантами тощо — для нас вони можуть бути надто інтимними.
Якщо говорити сухо, то ми познайомились у 2012 році, коли Юра робив перший фотосет для Krobak. З того часу він не пропустив жодного концерту чи туру жодного з моїх гуртів, навіть коли тур для Юри починався за тиждень після екстреної хірургічної операції. Кожен музикант погодиться, що це надзвичайно круто мати особистого фото- та відеооператора, який 100 % буде вільний для вашого виступу. Юра як ніхто інший знає наш матеріал і його критика для мене найбільш значуща.
Та окрім цілком прагматичного симбіозу наших захоплень, чи не найважливішим для мене є його абсолютне розуміння важливості музики та взаємодії для мене, а також беззастережна підтримка, без якої мені було б дуже нелегко.
У подружжя є постпанк-гурт Dahau Holidays, сайд проєкт Орфос, Климентове поле, а також воно має свій лейбл Nava Records.
Ксенія:
— Ми познайомились із чоловіком у Донецьку на зоозахисному мітингу, де одразу зрозуміли, що нас об‘єднують спільні ідеї та бачення як політичні, так і культурні.
У кожному нашому проєкті немає якогось чіткого розподілу ролей, адже ми разом розробляємо та втілюємо концепцію, доповнюємо одне одного. Це стосується не тільки музичної, але й текстової складової альбомів. Можу виділити тільки два пункти, у яких ми покладаємось більше на бачення одного з нас: мелодизм пісень — це сильна сторона Вадима, та візуальна складова (оформлення релізів, візуальний контент у соцмережах) — за це більш відповідальна я.
Вадим:
— Я думаю, що тут мова не про партнерство. Ми робимо музику як одна людина. Розуміємо одне одного на інтуїтивному рівні. Нас "надихає" негативний ентропічний аспект дійсності. Те, чим ми займаємось — не музика й не мистецтво, це настоювання на собі певних енергій, станів та ідей. Ми, ймовірніше, рятуємо одне одного.
Вона — на вокалі, а він грає на бас-гітарі у маткор-гурті 0 % Mercury.
Лєна:
— Наша історія знайомства з Пашею дуже романтік. Це відбулось у 2015 році. Я тоді шукала гурт, у якому буду вокалісткою. Соцмережі та всілякі форуми не давали результату, тож я вирішила, що найефективнішим способом буде попросити своїх знайомих музикантів розповсюдити між собою інформацію про те, що є вокалістка, яка шукає гурт. Раптом десь є гурт, який шукає вокалістку?
Одного чудового дня я отримала повідомлення у ВК від незнайомця з текстом: "Я дуже довго шукав тебе й нарешті знайшов. Це було непросто".
Зазвичай я на подібні повідомлення не відповідаю, проте цього разу вирішила зробити виняток і уточнити, чим я зобов’язана цій незнайомій людині. Це якраз і був Паша :) Він відповів, що є бас-гітаристом у гурті і їм потрібен вокаліст. Один із моїх знайомих музикантів, який репетирував на тій самій репточці, що й гурт Паші, порадив йому звернутися до мене. Він дав тільки мій нікнейм у ВК, який був не дуже простим. Тому хлопцю довелося добряче пошукати й написати декільком людям, перш ніж він знайшов мене.
Паша:
— Насправді ми обоє були противниками стосунків у гурті. Ми чудово розуміли всі ризики і труднощі, з якими може стикнутися колектив; знали багато історичних прикладів того, що все може піти під укіс. Перший час навіть старалися не афішувати наші стосунки. Зрештою все виявилося набагато простіше.
У нас утворився дуже крутий тандем енергій, які у творчому потоці генерують по-справжньому незвичайні речі й усередині гурту, і поза ним. А ще це дуже зручно: якщо о 2 годині ночі до тебе приходить творче натхнення, то можна швидко обговорити або навіть наджемити декілька ідей або, наприклад, змонтувати кліп (coming soon). Водночас у питаннях, що стосуються гурту, ми намагаємось бути максимально відстороненими від наших побутових ролей. І ці 5 років усе виходить максимально кайфово.
Стосунки — це те, над чим потрібно працювати не менше, ніж над гуртом. Добре, коли поряд є кохана людина, яка розділяє твоє захоплення, горить тим самим, що й ти. Це схоже на великий виграш у лотерею: дуже круто, проте важливо вміти правильно застосувати його, адже можна все примножити, а можна й бездумно все розтратити з часом. Шукайте й любіть одне одного!
Пари, в яких обоє людей музиканти чи дотичні до мистецтва люди, завжди викликають багато суперечок. Хтось радить не змішувати стосунки й роботу, пригадуючи відомі історії не дуже вдалого партнерства. Проте деяким парам любов навпаки допомагає писати музику, знімати кліпи й створювати нові проєкти.
