Культура:війна. Олександр Куц (VOVK)

Презентуємо подкаст із Сашком Куцом, вокалістом гурту VOVK. У ньому ми говоримо про те, що робити українському музиканту під час війни, як допомагати колегам-волонтерам і в чому справжня українська свобода.

У новому спецсезоні подкасту Культура:війна Анаід Агаджанова завітала на музичну конференцію Neformat Music Unity: Рух попри війну, організовану нашим медіа. У серії з шести епізодів Анаід спілкується зі спікерами, відвідувачами та організаторами конференції на культурні та навколомузичні теми.

Герой п’ятого епізоду – Олександр Куц, вокаліст і басист гурту VOVK, який за час повномасштабного вторгнення з’їздив із колегами Stoned Jesus у благодійний тур країнами Східної Європи, записував благодійні джеми, видавав благодійний мерч і загалом як музикант і громадянин допомагав своїй країні та нашому війську по максимуму.

Подкаст також можна послухати на Apple Podcasts i Google Podcasts

Переосмислення ролі музики після 24 лютого

Я трошки розчарованим себе відчував, бо в моєму гурті VOVK змінився склад якраз на початку року, ми тільки почали грати, притиратися один до одного й будувати якісь плани на майбутнє… Повномасштабне вторгнення їх просто зруйнувало.

І в побутовому житті слухати музику стало важко, особливо в перші тижні, коли ти думаєш, "раптом я буду в навушниках і не почую щось?". Потім психологічно важкувато було, але я повернувся до музики завдяки друзям-колегам. Учасники мого гурту не могли репетирувати в той час, зате могли мої друзі – Костя з гурту Shiva the Destructor й Ігор Сидоренко зі Stoned Jesus. Ми списались і говоримо: так, наших колег по гуртах немає, хочеться просто грати музику. Це був кінець березня. Ми зібралися поджемити, Ігор записав це все на телефон, і ми видали це як збірку "Jam For Victory". Потім зробили ще декілька серій із різними музикантами. Там був Вадік із 5 vymir, Артем зі Straytones та інші, і ми робили таку невеличку серію. Дуже локальна історія, але, завдяки медійності Ігоря на Заході, він зміг це продати західному слухачу й ми трошки зібрали грошей на волонтерку.

 

Зараз ми вже можемо репетирувати, усе добре. З'їздили в листопаді зі Stoned Jesus в тур східною Європою, трошки позбирали грошей, трошки розказали, як у нас справи в Україні. Я на дискусійній панелі наголошував, що в нас пересічні люди вже перестали марафон "Єдині новини" дивитись, що вже казати про людей на Заході, які не хочуть свій телевізор вмикати, які отримують багато дезінформації через соцмережі й інтернет. Тому дуже важливо їм свої персональні історії розказувати.

Для мене тягнулася ця історія ще з 2013 року, бо я і на Майдані був, і відчував події 2014 року. І потім війна на Донбасі була в такій невизначеності. Усе одно це займало певне місце в моїй голові, тому й події 24 лютого не стали якимось одкровенням. Я зразу почав думати, як я можу бути співучасником, що я можу зробити. Це про громадянську позицію, підтримку, незалежно від того, чим я займаюся, а не про те, що я музикант і маю зробити якусь культурно-просвітницьку подію. Я просто людина, я громадянин цієї країни, я маю чимось допомагати, що я вмію? Я граю музику, я можу цим допомагати – такі логічні зв'язки в мене були.

Halas подкаст з Олександром Куцом: Що робити музиканту під час війни?

Чому (не)просто співати українською

Із самого початку VOVK був англомовним гуртом, хоча назва – українське слово. Коли ми створювались, то думали, що, попри наміри масштабуватися на весь світ і грати англомовну музику, ми хочемо зберігати щось автентичне. У 2021 році, за підтримки Неформату, ми взяли участь у проєкті, в якому одні українські гурти роблять кавери на інші українські гурти.

Ми зробили кавер на ДахуБраху й уперше зазвучали українською мовою. Слухачі дуже тепло це сприйняли. Відтоді ми тримали в голові думку, що треба буде спробувати українською поспівати. А перед цим туром зі Stoned Jesus у нас була одна незаписана пісня, і ми вирішили, що запишемо її і в оригінальному варіанті англійською мовою, і українською.

Можна сказати, що це певний перехідний період, адже ми хочемо наступну нашу музику робити українськомовною. Водночас музична складова не зміниться – ми спробуємо звучання української мови поєднати з тим звучанням, яке більше притаманне західній та англомовній музиці.

У нашому турі зі Stoned Jesus ми грали і кавер на ДахуБраху, і нову двомовну пісню "Тигр". Ми питали зал, як ви хочете почути – англійською чи українською? Звичайно, це трошки чітерство, але всі просили грати українською. У принципі, шанс того, що західний слухач буде сприймати пісню українською мовою, доволі великий.

 

Але є і певний ризик. Усе-таки в ДахиБрахи більш автентична музика, ніж у нас. Є ще інша перепона. Я думаю, багато колег у подібній "важкій" музиці, які співають англійською мовою, щоби бути зрозумілими світовій аудиторії, можливо, вибирають її і тому, що за англійською іноді легше сховатися. Бо писати гарну лірику українською це певний челендж. Не згадаю, хто з українських музикантів сказав фразу, яка змусила мене задуматись. Мовляв, коли ти пишеш пісні українською мовою, лірику, поезію будь-яку, ти стаєш умовно конкурентом Василя Стуса, Тараса Шевченка, Лесі Українки й інших великих поетів. А якщо пишеш англійською, то ти стаєш конкурентом Beatles, Rolling Stones і всіх великих англомовних музичних поетів. Тому треба теж враховувати, як ти пишеш музику.

До того ж, оскільки важкої музики українською мовою не так багато, є мало прикладів для наслідування. Можливо, [натхнення] варто черпати не у "важкій" музиці, але тоді ми ходимо по мінному полю, вибачте за аналогію.

Подкаст з Олександром Куцом та Ігорем Сидоренком про їхній спільний тур і майбутнє української культури

Важливий і самоаналіз власної поезії. Наскільки вона, по-перше, вдало підходить саме звучанням до певної музичної стилістики. Як правильно це опанувати й накласти одне на одне, щоб воно красиво спрацювало, і щоб не бути банальним. Бо мені здається, оскільки наші співгромадяни краще розуміють українську, ніж англійську, вони прискіпливіше ставитимуться до вибору тематики й слів. Дуже легко зараз бути банальним – співати про пса Патрона чи про летючі байрактари. Це, звичайно, працює певний час для великої аудиторії, але це не наша ціль.

Треба обирати неочевидні сенси. Це таке теж дискусійне питання, [адже] кожен війну переживає по-своєму, по-різному свої емоції рефлексує, і вони можуть не збігатися зі суспільними. Важко й те, що ми живемо в історичних подіях. Ми вже втомилися в них жити, але постійно знаходимося в вирі подій, і не вистачає наче часу зупинитись і відрефлексувати їх, щоб навіть оцінити, що я насправді думаю про те, що відбувається.

Яка музика підходить для воєнного часу

Якщо бути відвертим, я не дуже багато слухаю музики, схожої на ту, яку я граю. Я колись дуже запам'ятав фразу батька, що є музика, яку я хочу слухати, а є музика, яку я хочу грати. Це дуже різні речі. Звичайно, є музика, схожа на VOVK, яку слухаю й вона мені подобається, але в буденності я часто слухаю зовсім іншу. За останні кілька років [в мене] було певне перенасичення музикою – вона не викликала захоплення. Тобто можна було послухати 100 нових альбомів за рік і запам'ятати п'ять пісень. Але з початком повномасштабної війни, коли цей психологічний фон постійної емпатії, переживаєш більше, то таке враження, наче й музика більше зачіпає.

Виступ VOVK на Neformat Family Gig, листопад 2022

У деяких випадках я оминав якусь музику спеціально, щоб вона не посилювала певний емоційний фон, а якусь музику, котра для мене як safe space, викликає добру ностальгію, я слухав більше. [Зокрема] це Філ Коллінз, Genesis, Beatles – старі константи, які, я точно знаю, на мене діють добре.

Підтримка України з боку західних виконавців

Пам'ятаю, що в перші місяці війни, коли медійний простір був набагато більше українізований, багато артистів, які мені подобаються, намагались висловити свою позицію [стосовно війни]. Я прямо в Twitter робив тред, хто підтримав, а хто не підтримав. Насправді, досить дивно бувало, що [нас] не підтримували артисти, яких я чомусь завжди пропускав, планував послухати колись потім. Й от вони зашкварюються – і добре, можна їх викреслити зі списку.

І навпаки, артисти, яких я чомусь пропускав, але ті виказали підтримку, мене сильно зацікавлювали. Для мене дуже важливий бекграунд артиста і я сподіваюся, що музику, яка мені подобається, роблять люди, які по життю хороші, мають цінності. Звичайно, західні артисти часто бояться втратити прихильність своєї аудиторії через певну підтримку чи непідтримку. Іноді для них краще навіть нічого не говорити. Краще хай ті артисти, які мені дуже подобаються, мовчать, щоб я в них не розчаровувався. Якби, наприклад, The Smashing Pumpkins, які ніколи не були політизовані, чи Біллі Корган, сказав, що вважає Україну нацистською чи росію хорошою і Достоєвського любить, я б був більше спустошений, ніж якби він нічого не сказав. Але я десь розумію великих артистів, які бояться втратити авторитет [в очах] своєї аудиторії.

Дайджест Ukrainian Rock News: Музиканти які підтримують і допомагають Україні

Водночас сильно надихає, коли артисти потужно стоять за Україну й особливо, коли це дуже медійні артисти, як-от Пол Маккартні, який нас підтримує. Шер взагалі бубочка, вона у Twitter постійно закликає дати танки Україні. Коли це менш медійні артисти, то це взагалі на вагу золота. Наприклад, шведський гурт Cult of Luna завжди підтримував Україну, і це не інертна підтримка – вони зараз їздять Європою. Їхній вокаліст-гітарист постійно з українським прапором, він в Instagram пише пости, і не "підтримайте Україну, вони класні", а "russia is bad, Україна має перемогти, ми завжди її підтримуємо, тож якщо ви не за нашу позицію, навіть не думайте коментувати тут щось". Вони прям жорсткі, і це дуже надихає.

Якою є українська свобода

Ми сьогодні розмовляли з друзями про те, що ми декларуємо, що ми воюємо за свободу. А чи є в нас конкретне визначення, що для українців свобода? І як матеріально чи духовно її описати. Можливо, я це моє упущення, але, мені здається, що немає суспільного визначення і розуміння саме української свободи, не просто абстрактної свободи. Я бачу визначення в тому, що це якраз вільно творити, вільне мистецтво, вільний вибір, що робити, як робити, куди поїхати, де працювати, що писати в інтернеті, що не писати в інтернеті, про що можна розповідати, сидячи з друзями в барі, а про що треба сидіти мовчки й анічичирк. Саме оце свобода – робити, що хочеш, і не задумуватись над кожним своїм кроком, як роблять навіть "найліберальніші" росіяни в росії. Вони все одно як ті загнані миші, і від них толку ніякого.

Між нами велика ментальна різниця, усе-таки в нас не було настільки сильного впливу держави на людину ці 30 років незалежності, бо росія, можливо, побудувала свій державний апарат на уламках радянського союзу. Так воно і працює. А історії української державності ці 100 років не було, тож можна тільки черпати з УНР або робити зараз. Поки ці процеси налагоджувались, то ми зрозуміли, навіть відчули, що таке свобода. І тому, можливо, стався Майдан, бо нарешті та влада намацала, як цю модель контролю можна створити, а українці вже не хочуть цьому підкорятися, уже не такі дурні.

Конференція відбулася в межах реалізації проєкту #ZMINA_2_0 "Субгранти для культурних проєктів" фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО "Неформат Україна" й не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Олександр Куц у соцмережах:

https://www.facebook.com/kutsolexandr/
https://www.instagram.com/vovkband/

Інші подкасти із конференції за цими посиланнями: 

Neformat.com.ua ©