У що б пограти? Поради від музикантів
Хочете відчути себе адвокатом, сином Аїда або звільнити Країну Металу від зашорених культистів? Наші музиканти порадять вам, у яких іграх це можна зробити.
Осінь помалу кінчається, тому пора задуматися про приємні варіанти проведення вільного часу вдома, а саме про комп’ютерні ігри. Чим не варіант для холодних вечорів? Особливо зараз, бо осінь та зима — це завжди сезон виходу нових цікавих та гучних релізів, а ще попереду багато вихідних та свят, ну і, звичайно, час подарунків для близьких, які можуть оцінити такий вид розваг.
Зараз на ринку відеоігор дуже легко знайти те, що припаде до душі будь-кому: і доступні ігри на ПК (в тому ж Steam зараз насуваються великі зимові розпродажі, можна дуже круто закупитися чимось із хорошою знижкою або кожного тижня поповнювати бібліотеку в Epic Games Store, адже там постійно щось роздають безкоштовно), і на PlayStation (тим, у кого PS5 взагалі круто, адже окрім нових найменувань можна грати у все, що вийшло на PS4), і навіть ще більше всіляких цікавинок на XBox (враховуючи маніпуляції з регіональними акаунтами, зворотну сумісність із попередніми консолями лінійки та бомбезний Game Pass — там точно буде в що грати протягом зими).
Тому ми попросили кількох музикантів та музичних ентузіастів назвати улюблені ігри, завдяки яким можна не тільки відволіктися від щоденної рутини, а і просто весело провести час.
Brütal Legend (action adventure; PC, Xbox 360, PS3; 2009)
Ця гра має зайти шанувальникам хеві-металу. У ній протагоністом є майстер на всі руки, ідеальний роуді та просто крутий чувак Едді Ріґз, якого озвучив і якому позичив свою зовнішність актор Джек Блек. Едді потрапляє до Країни Металу, яку тримають у ярмі недобрі культисти і яку ми будемо звільняти, на славу хеві метала! А допомагатимуть нам у цій справі Роб Гелфорд, Леммі Кілмістер та Оззі Осборн. У пору відсутності концертів та фестивалів гра має розрадити та втішити спраглих до всього цього металістів. Тому, рекомендую ознайомитися!
Наше сімейство досить тісно пов’язане із відеоіграми — Женя Хоменко (ред. Warningfog, Foible instinct) займається піксельною анімацією, за його плечима мільйон крутезних робіт! А я колись разом із ним займалась world design для ігор, які малював Женя :) Ми маємо досить велику колекцію як відеоігор, так і настолок!
The Witcher 3: Wild Hunt (action/RPG; усі основні платформи; 2015)
Я поважаю всі три частини. У першій, наприклад, ідеальна система бою, яку, на жаль, не використали в наступних. Раджу пограти у всі частини, але особливо приділити увагу третій, — відкритий світ, гра у Гвинт, красиві пейзажі, криваві бої, сексуальні чародійки та, звичайно, Геральт із Ривії, який не хоче втручатись у справи світу, проте ніяк не пройде повз тих, кому потрібна допомога.
Papers, Please (симулятор; PC, iPad, PS Vita; 2013)
Для любителів головоломок та симуляторів! Ваш персонаж працює на контрольно-пропускному пункті в тоталітарній державі Арстотцка. Ваше завдання — перевіряти документи мігрантів на справжність. З кожним днем усе більше правил та документів, дійде й до сертифіката про вакцинацію! Чим більше пропустив і не схибив — тим більше заробиш кредитів (валюта в грі). Якщо попадеш у борги — Арстотцка тобі цього не пробачить.
Кіноадаптація гри "Papers, Please"
This Is The Police (стратегія; PC, Nintendo Switch, iOS, Android; 2016)
Дія гри відбувається в місті Фрібург. Ви — шеф поліції, який має піти у відставку за 180 днів. Ваша мета — заробити пів мільйона баксів, аби забезпечити собі гідну пенсію. Ви маєте важкий характер, наркозалежність, жінку, яка покинула вас, цілий відділок поліції та місто, яке потребує захисту. Брататись із мафією чи розгромити їхню банду, розганяти гей-прайд чи підтримати гадського мера — від ваших рішень залежить, чи доживете ви ці 180 днів.
The Dark Pictures Anthology: House of Ashes (survival horror; PC, PS4/5, Xbox One/Series S/X; 2021)
Це вже третя гра із серії The Dark Pictures Anthology. Перші дві частини мені дуже сподобались, особливо "Little Hope". Кожна гра має окремий сюжет, тому загалом, мабуть, немає значення, з якої частини починати. Але в кожній є маленькі підказки щодо наступної. Вони круто доповнюють загальну атмосферу, як і загадковий джентльмен, що з'являється в кожній грі та, розмовляючи з гравцем, глибше занурює його в цю містичну пригоду.
Я люблю інтерактивне кіно в поєднанні із горором! Усе це перетворюється для мене на справжній адреналіновий атракціон. Окрім того, що ти постійно бачиш неймовірні, дуже круто зроблені кінематографічні сцени, ще й на додачу маєш можливість впливати на сюжет гри та відносини між персонажами, обираючи наступний свій крок. Робити вибір завжди складно, а коли на тебе тиснуть ще і якісь потойбічні сили — це дійсно лоскоче нерви. Особливо коли ти всередині екшн сцени, де вирішувати потрібно дуже швидко й лише один хибний рух може призвести до смерті персонажа.
Добре, що в грі є підказки, які інколи дійсно допоможуть обрати найкраще рішення, тому треба бути уважним і не проґавити сховану підказку. Для мене емоції після таких ігор значно потужніші ніж після горор-фільмів! Тому всім, хто полюбляє жахи, раджу ознайомитись :)
За два роки під час пандемії, я стала працювати виключно з дому. Ми обладнали повноцінний кабінет, і, зрештою, я маю свій ідеальний робочий куточок. Але відпочивати за домашнім ПК тепер не можу — поступово він став асоціюватися виключно з робочими завданнями. Тож граю я зараз здебільшого на консолях — у мене все ще PS4 та Xbox One, а також улюблений Nintendo Switch.
Hades (roguelike/action/RPG; PC, Nintendo Switch, PS4/5, Xbox One/Series S/X; 2020)
Минулого року я так сильно застрягла на своєму затишному острові в "Animal Crossing New Horizons", що аж пропустила все інше, що в той час виходило. А якраз рік тому Supergiant Games випустили вишуканий "рогалик" на базі давньогрецької міфології — "Hades", і купа видань називала його "грою року". Й ось нарешті і я до неї добралася.
Граєш у "Hades" за Загрея (Zagreus), сина Аїда, що намагається втекти з царства мертвих до Олімпу. Доведеться померти кілька сотень разів, вивчити комбінації атак та змагатися із власним татусем. Зате, щоразу відроджуючись вдома, можна дізнатися все більше про світ мертвих і живих богів, стосунки між персонажами, а також пестити песика Цербера. Репліки в грі нелінійні, а кожна спроба втечі — унікальна. Мабуть, "Hades" — чи не найкрасивіша гра в цьому жанрі, і чомусь навколо мене вона зачіпає навіть людей, які ніколи не грали в данджен кроулери.
Саундтрек до гри
До того ж значна частина її краси — у музиці. Саундтрек до "Hades" традиційно писав Даррен Корб, автор треків до всіх ігор Supergiant. Його роботи неабияк влучно доповнюють атмосферу та стиль ігрових світів, а їхні записи на вінілах розлітаються за декілька днів. Стиль власної музики для "Hades" Корб назвав "середземноморським прог-рок Геловіном", хоча в іншому інтерв’ю зізнався, що надихався творчістю Радіохед та фальцетом Тома Йорка, коли, власне, виконував пісню Орфея. Також два треки для гри були записані з камерним оркестром у студії "Ебі-Роуд" у Лондоні. У якості актора, Корб озвучив кумедного скелета-тренера Скеллі та головного героя Загрея, надихаючись грою Тома Хіддлстоуна в образі Локі, щоби відтворити британський акцент (бо сам він народився в Каліфорнії). Загалом у царстві Аїда говорять з американським акцентом, а от Олімпійські боги — з британським.
Порада від мене всім, хто не набиває "платину", або грає на Switch, де немає ачівок — увімкніть собі God Mode в налаштуваннях. Ні, ви не станете безсмертними (бо це, власне, гра про смерті та спроби, знову і знову), просто отримуватимете трохи менше демеджу. Це спеціальна фішка від розробників — ти сам вирішуєш, чи полегшити собі життя, до того ж цю опцію можна відключити в будь-який момент. Та згодом гра буде пропонувати ще складніші виклики.
Якщо порівнювати відчуття від "Hades" на консолях, то мені вперше не сподобалося грати на Switch, але лише тому, що картинка виглядає дууууже маленькою. Після напружених розглядань свого маліпусенького Загрея в мене сильно болять очі. Тому я віддала перевагу грі на Xbox One, тим паче, що вона наразі входить у підписку Xbox Game Pass. Тож, якщо ви такі ж слоупоки, як і я — час уже спробувати дістатись Олімпу і вам.
Кілька років тому, незадовго до початку пандемії, я усвідомив, що вже досить давно пропускаю японський світ відеоігор. Тож, недовго поміркувавши, вирішив купити якусь консоль від великої N (ред. — Nintendo). Вибрав Nintendo 3DS і моє занурення у всесвіт ігор Країни Вранішнього Сонця почалось…
"Ace Attorney" (квест, візуальна новела; Nintendo, PC, iOS; перша гра серії вийшла у 2001 році)
Мабуть, при згадці Nintendo першими на думку спадають ігри серій "Mario", "Legend of Zelda", "Metroid" та купа jRPG. От і я провів у подібних проєктах чи не рік після придбання консолі й навіть не думав вмикати весь цей час гру під назвою "Ace Attorney", яка спокійнісінько припадала собі пилом. І не те щоби я не чув цю назву, але мої знання про цю серію обмежувалися хіба вже меметичною фразою "Objection!". Але одного разу під зиму, трохи стомившись від пазлів у "Professor Layton" (у якого, до речі, є кросовер із серією "Ace Attorney"), я вирішив, що, мабуть, настав час дати шанс чомусь новому й цим новим якраз виявилась трилогія про першокласного адвоката.
Якщо братись коротко описати цю серію, то найбільш вдало її можна назвати візуальною новелою. У ролі захисника обвинувачених ви будете проводити розслідування, виступати в суді та розплутувати складні справи, намагаючись врятувати клієнтів, які часто помилково потрапили на лаву підсудних. Кожна справа — це цікава комплексна історія із пречудово прописаними персонажами. Останні, звичайно, за канонами жанру, дещо гіперболізовані, проте настільки живі та харизматичні, що неможливо їм не співпереживати.
Заставка гри з тим самим вигуком "Objection!"
Мені пощастило почати грати в цю серію саме в холодну пору року і я вважаю, що це ідеальний час для неї. Чому?
По-перше, через геймплей та неквапливий темп гри. В "Ace Attorney" багато побудовано на тексті, проте це не значить, що ви будете лише читати — десь дійсно ви вчитуєтесь у покази свідків, щоби знайти в них суперечності, а далі вже проводите огляд місця злочину, де знаходите речові докази, після чого вже шукаєте відбитки пальців, розсипаючи спеціальний порошок і здуваючи його із поверхні. Останнє, до речі, не жарт, а реальна механіка — вам дійсно треба дмухати на девайс, щоби здути залишок порошку із відбитків. Ну хіба ж не круто?!
По-друге, це змога грати в "Ace Attorney" на портативних девайсах. Так, за весь час ігри серії виходили від Game Boy та смартфонів до PC, проте за нагоди я все ж рекомендував би пограти саме на портативці. Адже якщо, наприклад, ви в період локадауну працюєте вдома, то ось ви взяли в руки умовний Nintendo Switch, пересіли з-за столу з ПК на диван і все — ви вже не стирчите в домашньому офісі, а цілком реально змінили середовище. І вже не треба сидіти на робочому місці, щоби пограти. Рівень затишності підіймається в рази!
А якщо ви — не фанат ігор, то, нагадуємо, що раніше українські музиканти ділилися з Неформатом цікавими прикладами української літератури.
На обкладинці — фото Erik Mclean з Pexels
