Weekly Digest 17-23 лютого
Про новий альбом від Князя Темряви Ozzy Osbourne, колаборацію учасників Full Of Hell, The Body та Lingua Ignota, поєднання гаражного панку з black metal, про metalcore, post-punk, doom та heavy metal у новому Weekly Digest.
Deathmaze — Eau Rouge
Deathmaze — це два найбільш гіперактивні учасники бельгійської панк-сцени: Грегорі Мерц (Daggers, Necrodancer, King Fu…), Жюльєн Ділс (ex-Cocaine Piss, Vuyvr, Elizabeth) та драм машина. Дует грає темний, металевий пост-панк, вказуючи джерелами натхнення як Cure, так і Darkthrone. Саундтрек для танців одному в темряві.
spotify | google music | apple music | deezer
Deliverance – Holocaust 26:1-46
Black/doom/sludge з Франції, з холодною атмосферою, майстерно виконаними нагнітаннями, які обов’язково приводять до нищівних рифів. За мастеринг відповідальний Magnus Lindbergh з Cult Of Luna.
Ozzy Osbourne – Ordinary Man
Лише нещодавно усі святкували день народження металу — 50-річчя одноіменного дебютного альбому гурту Black Sabbath, як же приємно було переслухати класику вкотре. А от новий альбом Великого та Жахливого, на жаль, слухати важкувато. Хоч він і починається з фірмового "All Right Now!", яке дає надію, але далі на "Straight To Hell" лірика якось ну такееее… А це одна з найбільш "драйвових" пісень альбому, яка кліп заслужила. Далі "All My Life", трек, який показує тенденцію альбому: буде багато пісень про старість, боязнь забуття та смерті, зі зловживанням ефекту ехо. Воно й не дивно, але коли це все найкраще виражено в треці "Ordinary Man" у дуеті з Елтоном Джоном, інші треки викликають жалість, але не смуток.
"Ordinary Man" — насправді найкращий трек альбому, душевний і чесний, достойний місця у збірках класики Князя Темряви, він пробирає до мурашок. Але "millennial whoop" в "Under The Graveyard" і "Today Is The End" знову псує післясмак, а "Eat Me" хоч і звучить непогано, але виглядає дивним поміж стількох ліричних пісень, а навіщо на альбомі дурнуватий трек про іншопланетян "Scary Little Green Men", для мене загадка. І знову лірика про страждання і страх смерті на "Holy For Tonight" з майже церковним хором та скрипкою. І чуттєвий же трек, але, по-перше, це вже було, а по-друге, ну куди після треку про інопланетян?!
Закривають альбом два треки з Post Malone. Теж не дивує, адже продюсував альбом Ендрю Ватт, який уже співпрацював з Пост Малоуном раніше, як і з багатьма іншими поп-зірками, такими як Джастін Бібер, Лана Дель Рей, Селена Гомез. І в результаті, альбом закінчується треком "Take What You Want For Me", на якому Оззі виглядає наче це він feature, а не навпаки. Загалом, на альбомі є пара непоганих треків, але від інших стає прикро за старого. Слухайте "Ordinary Man" пісню, не слухайте "Ordinary Man" альбом. І пам’ятайте про Оззі хороше, він sold his soul for rock’n’roll.
spotify | google music | apple music | deezer
Polaris – The Death Of Me
Другий повноформатний альбом австралійських металкорщиків Polaris демонструє, що й у 2020 можна видати непоганий металкор альбом, якщо сильно захотіти. Інтенсивність, яка місцями нагадує Refused у найкращі часи, чергується з більш мелодійними та мейнстрімними треками, шо припадуть до смаку фанам Architects. Не те щоб це щось інноваційне, але далеко не найгірше у жанрі за останні роки.
bandcamp | spotify | apple music | deezer
Raspberry Bulbs — Before The Age Of Mirrors
У їхній музиці можна почути і Fugazi, і The Stooges, і lo-fi black metal. "Before The Age Of Mirrors" — четвертий повноформатний альбом нью-йоркського гурту та перший реліз гурту на Relapse Records, які, вочевидь, вирішили укріпити свій ростер припанкованими блекерами, але, на відміну від колег з Devil Master, у Raspberry Bulbs більше спільного з гаражним панком, ніж зі спід металом. "Before The Age Of Mirrors" поки не переплюнув для мене попередні релізи гурту, але альбом цікавий і інтерлюдії нічогенькі.
spotify | google music | apple music | deezer
Saturnalia Temple – Gravity
Saturnalia Temple – це саме той вид стонер думу, який гіпнозує своїми рифами та створює ілюзію стану зміненої свідомості і без речовин. Варто лише звикнути до того, як високо у міксі знаходиться вокал і прийняти його, до всього іншого претензій нема, альбом качає.
bandcamp | spotify | google music | deezer
Sightless Pit – Grave Of A Dog
Коллаборація Лі Бафорда з The Body, Крістін Хайтер з Lingua Ignota та Ділана Волкера з Full of Hell. Ці музиканти наробили багато шуму за останні роки, як буквально так і фігурально. The Body вже співпрацювали з Full Of Hell, видавши чудовий реліз "Ascending a Mountain of Heavy Light" у 2017-му. Як заявляють музиканти, при створенні проєкту Sightless Pit не було позначено жодних рамок або конкретних планів, як він має звучати, було лише велике бажання створити щось разом. "Grave Of A Dog" — це дивний альбом, у якому кожен з учасників знайшов своє місце під світлом прожекторів, кожному відведений свій трек, вокалісти майже не перетинаються, а коли це й відбувається, як у "Violent Rain", наприклад, магія лише кріпне. Об’єднує альбом страхітливе та некомфортне звучання, на яке і сподіваєшся, розуміючи персоналії, які за ним стоять. Пульсації, шум, дискомфорт. "Grave Of A Dog".
bandcamp | spotify | apple music | deezer
Slaughter Messiah – Cursed to the Pyre
Вже за назвою гурту та альбому, що римуються між собою у класичному для thrash metal пісень стилі, розумієш, чого очікувати від релізу. Slaughter Messiah – це бельгійська машина смерті з патронташем навколо поясу, шкірою та ланцюгами під керівництвом Lord Sabathan, відомого за black metal гуртом Enthroned. Це blackned thrash metal у кращих традиціях 80-х, рифи, які чіпляють, і влучні соло, це музика для перевертання хрестів та пивного алкоголізму.
Throne Of Iron – Adventure One
Heavy metal від фанатів пограти в рольові настільні ігри та любителів гуртів на кшталт Riot та Manilla Road. Квартет з міста Блумінгтон, штат Індіана, не соромиться співати про демонів та чарівників, про битви та пригоди, не соромиться бути тими самими "задротами", що замикаються у підвалі та годинами грають у "Підземелля та Дракони", слухаючи метал. Їхня музика проста, але виконує свою місію — хочеться кинути кості, похитуючи головою у такт.
Wrekmeister Harmonies — We Love To Look At The Carnage
Музика Wrekmeister Harmonies була записана у невеличкій хатині десь посеред лісу за участі Тора Харріса (Swans, Shearwater) та Джеймі Стюарта (Xiu Xiu) та зміксована Мартіном Бісі (Sonic Youth, Swans). Красива та глибока музика, під яку потрібно зустрічати світанок.
spotify | google music | apple music | deezer
Усі тижневі підбірки релізів можна подивитися тут: https://www.neformat.com.ua/rubrika/weekly-digest
