Таємна львівська pušča: історія одного гурту
pušča — молодий львівський постблек гурт, що був заснований у 2019 році. Колектив на цей момент випустив лише кілька студійних синглів, зате встиг добре запам’ятатися своїми живими виступами.
Ми попросили ударника Хосе та кількох фанів гурту розповісти нам більше про сам колектив, свої враження від його виступів, творчості й не тільки.
pusca—це гурт дистанцій, близьких і тривалих.
pusca—це гурт обережного погляду.
pusca—це гурт мікроритуалів і перевтілень-відсторонень.
pusca—це гурт істеричного тупоту й неочікуваного танцю.
pusca—це гурт із запахом пилу й пало санто.
pusca—це гурт із прихованими лицями і відведеними поглядами.
pusca—це гурт/карнавал, заплутаний і неідомий.
pusca—це гурт пригаданої щирості й потрібної емоційності.
pusca—це гурт для вибачень і для образ.
pusca—це гурт вічного світла і вічних похоронів.
pusca—це гурт внутрішньо важливих ландшафтів.
Про релізи
Гурт pušča існує з 2019 року, активно виступає по всій Україні, але на рахунку команди поки лише кілька студійних релізів, що для молодих сучасних команд порівняно мало. Йдеться всього лише про кілька демок, один студійний сингл та невеликий спліт із хмельницькою скрімо-командою René Maheu.
Хосе (далі — Х.): Зараз відбувається по-суті третя спроба створити більший реліз. З попередніми цього не вдалось, бо ми не залишилися задоволеними ні тим, що нам вдавалось записати власними зусиллями, ні "фірмовим звуком", який нам пропонували люди, з якими ми працювали.
Майбутній реліз складатиметься з матеріалу, з яким ми турили останній рік, думаю, його можна буде почути вже цього літа. У нас зараз є з десяток треків. Навряд чи це багато, але якраз достатньо, щоби мати можливість трошки урізноманітнювати програми виступів.
А спліт з René Maheu був доволі спонтанною ідеєю. Ми кілька разів перетинались у Львові, вони запросили нас на виступ у Хмельницький, пізніше ми захотіли спробувати попрацювати на студії, де вони писали свої релізи, усе відбулося дуже органічно.
Пуща — це феномен української важкої сцени, хто б що не говорив. Сильна подача, яка підносить у містично-трансовий гіпнотичний стан, кожного разу, як слухаєш їх наживо. Це гурт, який дуже гарно вміє в атмосферу, починаючи від зовнішнього вигляду музикантів, і завершуючи маленькими деталями у вигляді аромопаличок на сцені, відеоряду, взаємодії зі слухачами… Ну і, звісно, сама музика — це дуже якісний і цікавий атмосферний постблек метал. На жаль, поки що послухати в мережі можна зовсім небагато, але все, що є, уже давно заслухане і стало дуже близьким. Меланхолійні партії чистого вокалу Сейри особливо зачіпають.
Про живі виступи
Очевидно, що для гурту досить суттєва візуальна складова. На виступах учасники прикривають обличчя, на виступах, відео та фотосесіях вокалістка Сейра експериментує зі вбранням. Укупі з малою присутністю в соцмережах це створює навколо гурту доволі таємничу ауру.
Х.: Візуальна складова в нас насправді невимушена й дуже практична, крім того, це додає якийсь елемент театральності як для нас, так і для глядачів. Мабуть, аура таємничості притаманна кожному з нас, тому й колективно вона присутня. Знову ж таки, так цікавіше.
Наразі ми використовуємо наші виступи як основний канал комунікації, але в найближчому майбутньому сподіваємось порадувати слухачів більшою кількістю записаного матеріалу. В Інстаграмі ми лише трошки документуємо наші пригоди.
Про гурт Пуща я почув влітку 2020-го, товариш потрапив на їхній виступ у More Music Club в Одесі та розхвалював гурт за атмосферу, яка створилася під час виступу гурту. Самому ж зацінити Пущу вдалося вже в січні 2021-го в Києві в Теплому Ламповому.
Музиканти всі були з прикритим банданами обличчям, усі в чорному, а вокалістка Сейра — у камуфляжі. Гурт тримався від усіх осторонь і перед концертом запалював ладан, заповнюючи клуб специфічним запахом. Виступ вийшов напруженим, люди в залі і справді загіпнотизовано споглядали за дійством на сцені, за тим, як Сейра спочатку співала до залу спиною, а потім майже билась в істериці, співаючи по черзі у два мікрофони, які вона тримала в руках.
Після виступу гурт швидко покинув клуб, залишивши людей приголомшеними. Після цього виступу ми остаточно вирішили, що треба їхати на Lemberg Noire в Котельню 27 лютого, щоб іще раз зацінити, що воно таке було.
Пущу однозначно треба побачити наживо, кожного разу це щось трохи інше. Можливо, не завжди технічно ідеальне, проте однозначно цікаве та незвичне.
Про звучання
Найчастіше пущу відносять до постблекової сцени та порівнюють, наприклад, з Oathbreaker, і шо Сейра співає французькою та англійською, перша мова для вітчизняних гуртів доволі нетипова, а тому викликає до гурту ще більший інтерес.
Х.: Наше звучання в цей період видається доволі сформованим. Дуже важко виокремити якихось конкретних виконавців, які на нього вплинули, оскільки кожен із нас слухає різну музику. Водночас усі беруть участь у створенні матеріалу, тому в майбутньому, думаю, можна чекати нових експериментів.
Кожен відповідає за свій інструмент, тому все починається з рифів, разом створюємо аранжування, Сейра пише текст і готово. Декотрі треки можна зробити за кілька репетиції, а на декотрі іде значно більше часу.
Тексти французькою гарно звучать, а порівняна непопулярність французької це, радше, аргумент на користь її використання, ніж навпаки.
Про гурт pusca я дізнався випадково — побачив на якійсь афіші стиль "post black metal" та зацікавився. Оскільки в Україні гуртів, що грають подібне, не так багато загалом (а тут ще й зі Львова), не зміг пройти повз. Проте, на той час ще не було виданих записів, тож я вирішив слідкувати за ними в соцмережах.
Згодом виникла можливість послухати живий виступ — під час першого локдауну одеський клуб More Music Club влаштував онлайн-трансляцію концерту за їхньої участі. Тоді в мене лишилися двозначні враження: наче важко, сумно, цікавий жіночий вокал, але чогось не вистачало, звук був якимось пласким. Хоча мої "тематичні" одеські знайомі, які відвідали сам виступ, були в захваті.
Перший запис, що вийшов трохи пізніше, лишив по собі ті ж самі відчуття, проте давав змогу розслухати краще саму музику та вокал. Тоді я став із нетерпінням чекати концерту в Києві, щоби мати змогу послухати та побачити гурт на власні очі, бо було зрозуміло, що записи не передають усієї атмосфери та саунду.У кінці січня колектив нарешті доїхав до Києва і я зрозумів, що мав рацію.
Загалом дуже приємно бачити, як в Україні з’являються нові гурти, що грають у не "класичних" жанрах важкої музики. Музика Pusca — чудове поєднання post black metal, darkened hardcore та screamo, а "театральність" виступів та тексти французькою робить гурт цікавим та самобутнім явищем на нашій андеграунд сцені. Важко передати атмосферу виступів — це треба відчути.
Щодо інфлюєнсів — звісно, складно уникнути флешбеків, проте різноманітність та цікавість матеріалу сильно відокремлює творчість гурту від інших, тим паче в Україні.
"Тепер маємо свій Oathbreaker" — сказав я Миколі з Zoanthropy та White Ward після виступу. Сподіваюсь, колись матимемо і свою CHURCH OF RA, а поки з нетерпінням чекаю на нові записи та живі виступи pusca.
Про Львів
Гурт пуща базується у Львові, де побачити його назву можна на кожній другій андеграундній афіші, тим паче, що учасники колективу доволі активні й самі періодично організовують концерти, наприклад, зі свіжого на їхньому рахунку масштабний івент Lemberg Noire vol. II.
Х.: Певною мірою складається таке враження, що ми появились на місцевій сцені в період відносного відродження. У цьому плані ми раді, що опинились у правильному місці в правильний час, завдяки чому було досить багато гарних виступів, декілька з яких організовували ми. Це наш невеликий вклад у сцену, яка виживає суто на ентузіазмі її ж учасників.
Дізнатися більше про вокалістку Сейру можна з інтерв’ю проєкту МАПА
pušča у соцмережах:
https://www.instagram.com/pusca_band/
https://pusca-band.bandcamp.com/
https://soundcloud.com/pusca_band/
Обкладинка - фото Сашко Мака,
Ярик - фото Ольги Марусин
